А також є закон карми. І це закон, про який ми сьогодні поговоримо. Закон карми, це всеосяжний закон, ми не можемо від нього втекти. Можливо, люди не знають про нього: “Я не вірю в карму, я не знаю про карму, і тому на мене це не впливає”. Це впливає. І що це за закон карми? Про нього, насправді, йдеться не лише у Ведах, а й у інших священних писаннях. У Біблії говориться: “Як посієш, так і пожнеш”. Деякі автори пишуть: “Що виходить, те приходить”. Все, щоб ти не робив, повернеться до тебе. Можливо, ми не діємо на підставі цього знання, ми думаємо: “А, можу робити все, що захочу. Я багатий, знаменитий, могутній. І не має значення, що я роблю”. Але вкінці на тебе чекає велике здивування.
Слово “карма” означає дія. Духовна душа активна за своєю природою. Якщо ви подивитеся на будь-яку форму життя, що ви побачите? Діяльність. З одноклітинної амеби до кінця. Увесь час діяльність. Душа активна за своєю природою, ми не можемо не діяти. І є закон вчинків, і це називається законом карми. Має значення те, що ми робимо, воно враховується.
Закон карми стверджує наступне: якщо дії, які я здійснюю, впливають на інші живі істоти (і зауважте, я говорю живі істоти, я не говорю тільки про людей, – будь-яка форма життя – рослини, тварини, хто завгодно), якщо дії, які я здійснюю, впливають на життя іншої живої істоти негативним чином, я завдаю якогось болю, страждань, труднощів, смерті, – то я несу за це відповідальність, і в майбутньому я відчуватиму біль, страждання, смерть, які прийдуть до мене. І це називається погана карма. Я виконую погану дію та отримую поганий результат. Але якщо я здійснюю дію, яка допомагає іншій особистості, я роблю їхнє матеріальне життя трошки кращим, трошки легшим: годую голодну людину чи голодну собаку, займаюся благодійністю, добровільною діяльністю, кажу добрі слова…, щоб я не робив, щоб зробити матеріальне життя іншої живої істоти трохи краще, я отримую за це винагороду. І це називається хороша карма, і в майбутньому до мене прийде хороше. Все наше життя наповнене діяльністю, тому ми створюємо як хорошу карму, так і погану карму щодня. І це накопичується та виростає.
І є вищі авторитети, які все записують. Ніщо не минає непоміченим. Коли ми маємо справу з матеріальними законами, ми можемо думати: “Ніхто не побачить, що я порушую цей закон”. Злодій дуже ретельно планує пограбування: “Пограбую цей банк”. І він використовує свій розум, щоб створити досконалу схему, щоб піти туди, пробратися до сейфа, взяти всі гроші та піти, щоб не залишити жодних відбитків, слідів, жодних доказів. Вчинений злочин: “О, я це зробив!” Ти не зробив, хтось бачив, хтось записав і тебе спіймають. З матеріального погляду, можливо, поліцейський тебе не зловить, але це записано в кармічному записі. І в майбутньому тобі доведеться випробувати результат цієї дії.
Є три категорії карми. Є карма, яка лежить у формі насіння, – дія здійснена, записана, результат вирішений, але він ще як насіння – нічого не відбувається. Крім того, є карма, яка вже майже плодоносить, вона готова принести плоди, з’явитися у нашому житті, вона прямо за рогом, сьогодні, завтра, наступного тижня чи наступного року це з’явиться у нашому житті. А також, є карма, яку ми отримуємо прямо зараз. Те, що відбувається з нами зараз є результатом нашої минулої діяльності. У якій би ситуації ми не знаходилися зараз, ми її створили. Це дуже важко прийняти багатьом людям, тому що ми всі думаємо: “Ми – хороші люди. Я — хороший хлопець”. Навіть злодій думає: “Я – хороший хлопець”. І мати злодія думає: “О, мій син – він хороша людина”. Таким чином, ми введені в оману.
І коли у мене в житті з’являються якісь труднощі, я виявляю, що у мене рак чи я потрапляю в автомобільну катастрофу, хтось краде всі мої гроші, ламаю ногу, моя мама вмирає, моя кохана вмирає або що завгодно відбувається, – я ніколи не хочу звинувачувати себе в тому, що це моя проблема, я це зробив, це те, що я отримав. Ми хочемо звинувачувати когось іншого: “Це він винен! Це вона винна!Я такий, бо мене так виростили. Це все вина когось іншого, не звинувачуйте мене!” Ідемо до судді і кажемо: “Я не винен”.
Або інший, якого ми звинувачуємо, інший “цап-відбувайло”. Тобто, ми звинувачуємо двох осіб, частіше за всіх інших, двох великих – або диявол мене поплутав: “Навіщо ти це зробив?” “Мене він поплутав. Це не я винен”, або Бог: “Бог так зробив зі мною”. Багато людей дуже гніваються на Бога: “Чому я? Чому ти це зробив? Чому я страждаю?” Ніхто не хоче прийняти: “Це те, що я заслужив.”
Оскільки ми перебуваємо в ілюзії, що ми — це тіло, і моє існування почалося з народження. Багато людей думають, що моє існування припиниться зі смертю, і все, що відбувається в житті, є результатом цього життя.
Але маючи ведичне знання, ми розуміємо, що це не так. Що ми мали багато, багато, багато життів, і протягом цих життів ми створювали карму, і у нас за спиною цілі життя карми. Ви не заробляєте всю свою карму за одне життя. Ви забираєте це з собою і у вас там вся карма, яка тільки є: хороша, погана. І це переходить з вами у ваше наступне життя. Коли ви приймаєте ваше наступне народження, то ось – воно вже тут. Саме народження, яке ви приймаєте, є результатом вашої карми: хто ваша мати, хто ваш батько, – це результат вашої карми. Мати має визначену дитину завдяки своїй кармі, а батько має визначену дитину завдяки своїй кармі. Так що, карма матері, батька і дитини робить так, що вони сходяться разом у цьому житті. “Чому я маю тебе своєю дитиною? О, чорт! Чому тебе?” А дитина думає: “Як сталося, що я маю тебе? Якщо б у мене був вибір, можливо, я б щось інакше зробив”. Карма. Карма зводить людей разом. Або це може бути хороша ситуація: “О, я така щаслива, що ти — моє дитя, я тебе так люблю!” “О, мамо, я такий радий, що ти — моя мама!” Хороша карма, погана карма. Дитина приносить тобі або біль, або радість. Це все карма.
Людина народжується, і через ілюзію люди думають, що кожна дитина чиста. Я часто це чув, ви, можливо, навіть говорили це: “О, подивіться, на цю маленьку дитинку — це така чиста душа. Така мила, така чиста душа”. Ми не знаємо, у нас немає поняття, що знаходиться за цим милим виглядом дитини. Можливо, це який-небудь жахливий жорсткий злочинець, вбивця, який убив стільки людей, мучив людей.І він приймає народження в тілі дитини: “О, такий гарненький!” А він уже такий… Ви не знаєте. А потім із цієї прекрасної милої дитини виростає ось такий… “Ну як же так сталось?!”
Або вона вмирає дуже рано. Ця маленька невинна дитина, її вбивають якимось чином, або вона вмирає через якусь хворобу, або відбувається якийсь випадок, і її паралізує у молодому віці.І ми думаємо: “Я не розумію! Це не правильно! Що відбувається?!Бог! Чому ти створив таку ситуацію? Ти – творець.Вважається, що Ти повинен керувати. Ти маєш бути нашим доброзичливцем! Поглянь на це!”
І люди думають, що Бог робить стільки помилок. Я це теж часто чув: “Бог зробив стільки помилок!” Бог жодної помилки не зробив! Ми зробили багато помилок. Ми не живемо за законами Бога. Ми знаходимося в невігластві, навіть не знаємо, що це за закони Бога. Ми навіть не знаємо, хто ми. Ми не знаємо, що робити у житті, ми не знаємо, що таке життя. “Це просто наше існування”. Але що ж це? Багато людей підходять до кінця свого життя в старих тілах (я знав кілька таких людей, я розмовляв з ними в старості) і вони, як і раніше, збентежені: “Що таке життя? Навіщо це? Я народився, жив. Я думав, що життя довге, тепер виявилося дуже коротким. Я робив те й те: я здобув освіту, одружився, завів дітей. У мене були хороші часи, були погані, а тепер це все скінчилося, і що? А навіщо це все було? Що це являло собою? Я не розумію”. Це не добре. Це дуже тяжкий стан свідомості. І тому нам потрібно мати знання, щоб, коли ми дивилися на події, що відбуваються у цьому світі, це не було б так що “о, я не розумію”, це було б так що “ну, звичайно, природно, так це й має бути бути”.
І зазвичай у нас такі сентиментальні почуття щодо якоїсь конкретної ситуації. Одне з них – смертний вирок. Смертний вирок – кажуть, якщо людина вбиває іншу людину, тоді її слід вбити. Це філософія за принципом “око за око”, “зуб за зуб”. “Ти вбив цю людину – ти винен, тому тебе повісять чи уб’ють або за допомогою газу, або електричного стільця”. І у деяких країнах є такі закони, у деяких немає. В Америці у кожному штаті своє рішення. У деяких штатах є смертний вирок, у деяких немає. За це голосують мешканці. Тож деякі думають: “Так, це добре”, а інші кажуть: “Ні, недобре. Це не правильно. Ніхто нікого не має вбивати”. Тож це все зводиться до думок і сентиментів: “Це правильно, це неправильно”. Насправді ми не знаємо, ми просто думаємо “ну, я думаю так”, “а я думаю так”. Але відповідно до ведичного знання є дуже ясна відповідь, не якісь роздуми “я думаю так…”, а чітка авторитетна відповідь, яка йде від самого Бога.
Я хочу, щоб було зрозуміло, що ведичне знання є настановою Бога для нас у матеріальному світі. Вонj не заснованt на уявленнях людини, не людина написала Веди, хоча люди так іноді думають: “Це якийсь хлопець написав, якась людина написала”. Це безпосереднє авторитетне керівництво Верховного Господа. Тому, у відповідності до ведичного знання, людину, яка вбиває когось, слід убити. Тоді карма за цю дію закінчується: він сплачує те, що він винен, – свій борг. Тому, коли він приймає наступне народження з цим покінчено, він не приносить ту карму в своє життя. Але якщо він не отримує цього вироку, то він тягне карму з попереднього життя у своє наступне життя і страждає там ще більше. Це закони карми, ви не можете змінити їх. Ви не можете сказати: “Мені це не подобається”. Ми взагалі на це ніяк не впливаємо. Отже, якщо ми маємо це знання, то ми можемо застосувати його, і ми знаємо, що робити.
Якщо ви їдете машиною, і ви не знаєте законів дорожнього руху, ви не знаєте, що означає червоне світло, ви не знаєте, що означають знаки обмеження швидкості, – ви страждатимете від цього, вам доведеться платити штрафи, ви легко потраплятимете в аварії. Невігластво ніколи ні до чого доброго не приведе. Тому невігластво у житті – це нічого доброго. Тільки дурні роблять такі висновки, що невігластво – це блаженство. Він у невігластві – дурень. Ми повинні навчитися істині, дізнатися істину і діяти відповідно до цієї істини.
І коли я говорю про істину, я говорю про Абсолютну Істину. Одна група людей каже, що це істина, інша каже, що це істина – не про таку істину. Я говорю про Абсолютне знання, яке йде від Верховного Господа. Тому ми повинні використовувати нашу людську форму життя, щоб отримати це знання. А якщо ні – ми втрачаємо її, втрачаємо найбільшу можливість.
Я пам’ятаю, був один чоловік, який працював все своє життя і накопичив досить велику кількість багатства. Він мав прекрасну дружину, вони були дуже щасливі разом. І вони мріяли про пенсію, розробили детальний план. Вони спроектували разом досконалий будинок, де вони могли б насолоджуватися своїми роками на пенсії. А мій друг допомагав їм будувати цей будинок. У них там було все, чого тільки не забажаєш, все точнісінько як вони хотіли. Вони були такі щасливі: “О, чудово!” Вони в’їхали в цей будинок: “Там все таке прекрасне!” І за одну ніч ця жінка померла. Мій друг пішов побачитися з цим чоловіком, що залишився, тому що, коли він будував цей будинок, вони подружилися. Той був спустошений. Він сказав: “Цього не мало статися. Цього не було в наших планах!” Ми не знаємо, які у нас плани, ми думаємо, що ми знаємо, але ми не знаємо. Ми маємо наші плани, але це наші плани. Є більший план. Звичайно, ми створюємо це, але навіть не пам’ятаємо, що ми створюємо.