Насправді, найкращий шлюб – такий, у якому чоловік і дружина настільки зайняті служінням Богу, що майже не бачать один одного: “Привіт, мені треба йти займатися тим і тим”. І вони дуже добре ладнають один з одним. Не тому, що вони не бачать один одного, а тому, що вони роблять те, що належить робити в житті. Тож вони дуже щасливі. Вони не залежать від того, щоб та інша особа зробила його щасливим. Вони служать Богу. Найкращий шлюб – це такий шлюб, коли подружжя дуже інтенсивно зайняте служінням Господу.
Отже, як і в будь-якій справі, партнери мають домовитися між собою, яким чином вони співпрацюватимуть. Тоді у вас буде розуміння.
Чому деякі хотіли б укласти шлюб з тим, кого вони вважають абсолютно дурним, позбавленим розуму і нездатним насправді щось зробити? Чому дехто хотів би одружитися з такою особистістю? Чому? Щоб повністю керувати нею, просто мати можливість маніпулювати максимально. Це єдина причина. Та ситуація, яку я описував раніше, саме така: “Ти – моя слуга. Я – пан, а ти – слуга”. Це ілюзія, це неправда. Ти не повинен розглядати її просто як того, хто пратиме твій одяг і готуватиме їжу для твого задоволення.
Однак це не означає, що вона не повинна робити цього. Це нормально, вона може це робити. Але ти не мусиш говорити: “От хто ти. Це те, що ти маєш робити. Ти – моя посудомийка, ти – моя прачка, ти – мій кухар”.
Насправді дружина повинна піклуватися про сім’ю, а значить про чоловіка і дітей. Але, знову ж таки, це повністю залежить від ситуації, від усіх обставин. Я знав багато пар, які домовлялися: “Я знаю, що ти дуже зайнята, тож сьогодні я приготую”. Або: “Добре, ти зайнята там, тим і тим, а я зроблю це тут”. Розумієте? Це ж співпраця, це команда. Або вони приходять додому ввечері (вони були дуже зайняті) і готують разом: “Гаразд, я зроблю те, а ти зробиш це.” А не так:
– Я чоловік, я не готую. Ти дружина, ти готуй! Давай поспішай, я голодний!
– Можеш допомогти?
– Що? Допомогти? Ти що, з глузду з’їхала! Це жіноча робота!
Це що, співпраця? Ні, це не співпраця. Це управління: “Я чоловік, я цього не робитиму. Ти це роби”.
І дружина не повинна це робити з гнівом чи вважати, що це “повинність”. Вона не повинна відчувати гіркоти, не повинна сприймати це як неприємність. Але якщо вона буде змушена до цього, то, як ви вважаєте, що з цього вийде? Вона відчуватиме гнів, роздратування. Коли взаємини такі, якими вони мають бути, їй самій хочеться це робити, і вона не відчуває ніякого гніву, ніякого небажання або якихось неприємних почуттів.
Якщо ти вважаєш себе паном і тим, хто насолоджується, і що дружина повинна бути твоєю слугою, а вона не служить тобі добре і т.д., то, звичайно ж, вона не буде щаслива, оскільки в глибині серця вона відчуватиме, що даремно витрачає свій час , служачи фальшивому пану. Іншими словами, якщо ти перебуваєш у свідомості фальшивого пана і намагаєшся володіти нею і насолоджуєшся тим, що пануєш над нею, то, маючи певне духовне бачення, вона вважатиме тебе негідником і хотітиме просто служити Господу і не мати з тобою нічого спільного.
Але реальність така, що люди, які хочуть мати такого роду дружин, не хочуть, щоб їхні дружини мали хоч якесь духовне бачення. Ось чому вони намагаються постійно переконувати їх у тому, що не мають бачення: “Все, що ти бачиш, – це ілюзія, у тебе немає бачення, ніякого розуміння”. Вони постійно намагаються переконати їх, що вони у такому становищі. Тому що якщо вони мають духовне бачення, якщо їм дозволити мати духовне бачення, то вони насправді побачать: мій чоловік – негідник. Тому ідея цих чоловіків полягає в тому, щоб тримати дружин у покорі від початку до кінця, тоді можна керувати ними постійно.