– Балакхілья дас, чи не могли б ви пояснити про сімейне життя? Яке сімейне життя можна назвати духовним та гармонійним?
–Справжнє сімейне життя духовне, але, на жаль, сьогодні це величезна рідкість. Тому що зараз сімейне життя – знову ж таки, засноване на ілюзії, що ми тіло – це просто коли дві або більше людей збираються разом (це можуть бути чоловік і дружина, але також, звичайно, і діти) і намагаються насолоджуватися один одним.
І зазвичай сім’я утворюється так: однa людинa приваблює іншу фізично; можливо, на рівні розуму, а можливо, і ні; можливо, їх приваблює особистість. Але всі ці якості, що приваблють одну людину до іншої, є матеріальними.
І, як ми згадували у розмові про щастя раніше, його шукають усі. І уявлення таке, що якщо я одружуся з цією людиною, то це зробить мене щасливим. І, як я також згадував, у матеріальній свідомості я вважаю, що щастя – це чуттєве задоволення. Таким чином, партнер, чоловік чи дружина стає об’єктом мого задоволення. І тому я намагаюся знайти своє щастя у цій людині.
І, на жаль, це не працює. Навіть якщо інша людина може задовольнити мене на рівні чуттів, матеріально… Можливо, вона фантастично готує, можливо, вона чудово дбає про будинок і, звичайно ж, головний інтерес у тому, наскільки вона фізично приваблива, але, тим не менше, я , духовна душа, не отримую від цього щастя.
І ось ця людина, яка мала зробити мене щасливою. Але не робить. Я чекав цього, у мене насправді розвинулася прихильність до цієї ідеї і до цієї людини, і через цю прихильність я розвиваю до цієї людини почуття певної хтивості, яке ми називаємо “любов’ю”. Але мій об’єкт задоволення, мій план з набуття щастя не приносить мені щастя.
Тому іноді я буду думати, що проблема у відсутності дітей: “Якби у нас були діти, це зробило б сім’ю повноцінною, і це насправді зробило б нас щасливими”. І ми заводимо дітей. Але тепер вони також додаткові об’єкти задоволення. Ідея така: “Нас зроблять щасливими діти, або дружина (чоловік) та діти”. Але, знову ж таки, ми розчаровані. Вони не роблять нас щасливими. Можливо на якийсь час, можливо певною мірою так, але не повною мірою; я не повністю задоволений.
Тому десь у процесі через цю прив’язаність, хтивість і розчарування від того, що я не отримую очікуваного, приходить гнів. І тепер більшість сімейного життя – це гнів. Прихований чи явний.
І саме тому домашнє насильство – найпоширеніший злочин у сучасному світі. Ви скажете: “Агов, стривайте! Адже сім’я має бути місцем, де панує любов”. Передбачається, що ти йдеш і знаходиш там щастя, і ти з тим єдиним, якого любиш або в союзі з усією своєю сім’єю, і передбачається, що це союз любові та турботи. Чому відбувається так, що в цьому всьому є насильство?
Це відбувається тому, що моя хтивість не була задоволена, і через це я починаю гніватися. А з гніву народжується всіляке насильство і вчинки, які ми ніколи не зробили б по відношенню до когось іншого.
– Розлучення…
– Так, але це десь пізніше. Перш ніж розлучитися, люди сперечаються, сваряться, бажають дійсно зробити іншому боляче за допомогою слів або, можливо, фізичної сили. Гнів штовхає нас на безумства. Ми стаємо абсолютними безумцями.
І через деякий час висновок такий: “Я повинен покінчити з цим”. І, звичайно, це означає розлучення. Тому розлучень дедалі більше. Нині у деяких країнах понад 50% шлюбів закінчуються розлученням.
Тобто причина в тому, що такий шлюб засновується на матеріальному, ґрунтується на ідеї: “Мене зробить щасливою ця людина, ці діти, цей інститут”. Весь цей сценарій.
Але реальність така: шлюб має бути духовним. Це є духовний інститут. І якщо ти колись помічала, шлюби укладають у церкві.
– Так.
– Навіть атеїсти, які ніколи не ходять до церкви. Вони все своє життя ніколи не ходять до церкви, але коли вони одружуються, вони йдуть до церкви.
– Так.
– І одружуються у церкві. А потім йдуть звідти і ніколи не вертаються. Але сенс все одно той самий. Це є духовний інститут.
Єдино успішним шлюбом, справді успішним шлюбом, буде той, у якому обидві сторони розуміють, хто вони насправді: я – духовна душа, мій чоловік – духовна душа, він (вона) – дитя Бога, я – дитя Бога. Отже, це духовна основа, на якій ми можемо стояти і працювати як команда, як партнери у служінні Богу.
І діти розглядаються не як наші діти, а як діти Бога, про яких нам дана можливість піклуватися. Тому ми дбаємо про них. Звичайно, ми дбаємо про них матеріально, але, що ще важливіше, ми дбаємо про них духовно. Із самого-самого початку ми виховуємо їх таким чином: “Ти не тіло. Ти насправді духовна душа. Ти дитя Бога. Твоєю головною метою в житті має бути любов до Бога”. Ви навчаєте їх із самого початку. І ви направляєте їх у духовному зростанні.
І тоді сім’я є духовним союзом, що працює як команда, і це приносить величезне задоволення Богу, і Він дуже-дуже задоволений нами. Ми ставимо Його в центр сім’ї, Він у центрі уваги, і сім’я обертається навколо Нього. Не я в центрі, а моя дружина (мій чоловік) і діти обертаються довкола мене; не я той, хто насолоджується, а вони мої об’єкти задоволення. Ні. Бог у центрі, Він насолоджується, а наше становище служити Йому, приносити щастя Йому. І таким чином шлюб буде успішним.
Так, будуть суперечки, будуть розбіжності, але вони м’які, незначні, вони неглибокі, це не крик душі, вони тимчасові і швидко вирішуються. І у вас є справді міцна основа для сімейного життя. Тоді це успішний шлюб.
– Дякую.
– І ви будете щасливі у підсумку.
– Добре. Велике дякую.
– Харібол!
_____________________________________________________
Следующая публикация – 1. БЛАГОПРИЯТНОЕ СОБЫТИЕ