Добре, зараз ми трохи поговоримо на тему реінкарнації. Реінкарнація — дуже цікава тема і вся інформація, яку я представляю, ґрунтується на ведичному вченні, що походить із ведичних священних писань. Веди — це дуже древні писання, вони були записані п’ять тисяч років тому, але саме знання — вічне. Тому, до того, як воно було записане, воно передавалася усно від одного досконалого вчителя іншому. І такий ланцюжок досконалих вчителів називається “парампара”, або “ланцюг учнівської послідовності”. Ми знаходимося в парампарі, яка відома як Брахма Сампрадая. І ми почуваємося дуже удачливими, у тому, що ми можемо отримувати знання із цієї послідовності. Так що це не моя думка, я лише передаю цю вічну науку.
В Америці у 80-х роках провели опитування. І в цей час 23% опитаних приймали існування реінкарнації. Нещодавно провели ще одне опитування, і тепер виявили, що 60% опитаних приймають існування реінкарнації. Тож за цей час відбулося велике збільшення у бік прийняття реінкарнації.
На цю тему було дано багато лекцій, були написані книги, на цю тему є різні відео тощо. Але, незважаючи на все це, мало хто насправді розуміє, що таке реінкарнація. І це те, на чому ми сьогодні зосередимося. Ми спробуємо зрозуміти, що таке реінкарнація. Тож сьогодні ця лекція буде більш пізнавальною, ніж якоюсь видовищною. Тож почнемо із самого початку.
Насправді слово “реінкарнація” говорить саме за себе. Корінь цього слова “карнал”. “Карнал” означає “плоть і кров”, або “в матеріальному тілі”. “Інкарнація” означає “в матеріальному тілі”, а “реінкарнація” означає “повторно входити в матеріальне тіло”. Але хто цей хтось, хто входить у тіло? Хто реінкарнує? І можна сказати: “Я” або “Ми”. Добре, але тоді постає питання: “А хто ж ми?”
У Ведах говориться, що кожен із нас має поставити собі запитання “Хто я?” Але, на жаль, ми майже ніколи не ставимо собі це питання. Тому що ми вважаємо, що ми вже знаємо відповідь. Кожен з нас має своє уявлення про те, хто ми. Воно в нас було все життя, воно у нашому розумі, воно на наших вустах, воно навіть у нашій кишені. У тому сенсі, що це те, що я думаю про себе, що я говорю іншим про себе, і я можу довести все це за допомогою своїх документів чи паспорта. І ми прийняли це, і також це прийняли всі інші. Але чи справді це ми?
І розглянувши це ближче, ми побачимо, що все це лише набір етикеток. Цей процес одержання етикеток починається з народження. Кожен із нас, що сидять тут зараз, у момент народження отримав одну з двох етикеток: чоловік чи жінка. І по сьогодні ми прирівнюємо себе: “Я – чоловік” або “Я – жінка”. Також у момент народження ми отримуємо ще одну етикетку відповідно до нашої раси: “білий”, “чорний” або якийсь інший. Наша національна приналежність дуже сильна: “Я – українець”, “Я – американець”. І наша приналежність до сім’ї: ми належимо до цієї сім’ї. І таке ототожнення воно настільки сильне, що кожен день одна людина вбиває іншу тільки тому, що у неї відрізняється етикетка. І це лише початок.
Протягом усього життя багато етикеток приходить і йде. Знову ж таки, у момент народження нас називали “немовлята”. Потім ми — “діти”. Ми йдемо до школи, тепер ми — “учні”. Минає ще кілька років, тепер ми — “підлітки”. Зрештою – “дорослі”. Ми отримуємо якусь професію у житті, і нас знають відповідно до неї: “лікар”, “адвокат”, “медсестра”, “секретар”. Потім ми одружуємося і відразу ж ми стаємо “чоловіком” або “дружиною”. У нас з’являється дитина, і тепер ми — “батьки”, “мама”, “тато”. Минає ще кілька років, і тепер ми — “бабуся”, “дідусь”. І так триває доти, доки врешті-решт ми не отримуємо останню етикетку – “мертвий”.
Але придивившись, ми побачимо, що все це стосується нашого матеріального тіла. Так, це правда, тіло – воно чоловіче чи жіноче, чорне чи біле, старе чи молоде. Яке б воно не було, воно таке, але питання в тому – чи це ми? Щодня ми здійснюємо паломництво до дзеркала, щоб подивитися, як ми виглядаємо. Іноді ми трохи засмучені, але ми завжди повертаємося наступного дня: “О, а може, щось покращало?”. Зазвичай, ні. Але чи дійсно ми бачимо там себе? Отож, питання в тому, чи я є цим матеріальним тілом? Якщо ми хочемо отримати найавторитетнішу відповідь, то нам потрібно звернутися до священних писань цього світу. І звідти ми дізнаємося, що — ні, ми не є матеріальним тілом.