Добре, схоже на те, що ми маємо кілька запитань.
– Чому ми не пам’ятаємо попереднє життя?
– Більшість людей не пам’ятає, але дехто пам’ятає. Ми прийшли у цей світ, щоб насолоджуватися окремо від Бога. Бути тут такими невеликими незалежними тими, насолоджується. Але, насправді, тут для нас немає насолоди. Так що кожного разу, коли ми отримуємо нове народження, ми забуваємо про всі ці страждання, які ми переживали в минулому: біль, розбите серце і так далі. І кожне життя ми починаємо з нуля: “О! Я добре проводитиму час”. Це просто для того, щоб утримувати нас у тій ілюзії, в якій ми хочемо бути. Відповіді, які ми даємо досить короткі.
– Як ми з духовного світу потрапили до матеріального?
– Це велика помилка з нашого боку. Ми стали трохи зарозумілими і заздрісними, і ми захотіли бути Богом: “Я хочу бути тим, хто насолоджується”, “Я хочу бути номером один”. Звичайно ж, у духовному світі немає умов для того, щоб я міг грати там у цю гру, бо там це становище вже має Бог. Тому Він створює матеріальний світ, у який ми можемо прийти і намагатися задовольнити цю фантазію. І ось ми тут доти, доки ми, можливо, не перестанемо, зупинимося і усвідомимо: “Все це не працює”. І, зрештою, станемо такими, як ви тут сьогодні. Ми будемо зацікавлені почути істину, і ми дозволимо Верховному Господу вести нас назад додому.
– Що означає: “Бог – це особа?”
– Це означає точнісінько те, що це означає. Ми люди, ми особи. Чому Бог не може бути особою? І, насправді, єдина причина, через яку ми є особами, тому що Він — особа. Ми — Його діти, ми походимо від Нього. Все це дуже великі питання, і я маю відповідати на них коротко. Але Він — відначальна особа, від якої всі інші особи походять.
– Як дізнатися про своє призначення на землі? Чи воно є?
– Далі думаємо матеріальними вимірами, що в принципі нормально – це все, що ми знаємо. І багато людей думають: “Яке моє призначення? У чому тут мета?” Але справжнє призначення душі, яка опинилась у людському тілі, яке у нас зараз є, – це використовувати людську форму та ті можливості, які вона дає для того, щоб розвинути духовне знання. Тож це — справжнє призначення, це — справжня мета людської форми життя.
– Як повністю кардинально змінити себе?
– Ви не можете змінити себе. По-справжньому не зможете. Але ви можете дозволити Верховному Господу змінити вас. Ми забруднені різними способами. Наші серця дуже тверді. І ми знаходимося в дуже глибокому невігластві щодо істини. Як я згадував раніше, якщо ми станемо сприйнятливішими, і дозволимо цьому знанню змінити нас (це те саме, що дозволити Верховному Господу змінити нас), то тоді ця зміна настане, і ми змінимося. Можу сказати точно, що ці мантри змінять ваше життя, але вам потрібно повторювати ці мантри і всі інші необхідні речі для того, щоб ці мантри працювали. Так що у вас є ваша роль у цьому, у мантр є їхня роль.
– Якщо розвивати прив’язаність до духовного вчителя, чи це призведе до звільнення? Духовний вчитель перебуває у парампарі учнівської наступності.
– Духовний учитель повинен бути істинним, справжнім духовним учителем – тоді так. Чистим представником Верховного Господа… І ваша прив’язаність до нього – не прив’язаність як до особи, а як до чистого посередника. І дотримання його настанов… тобто ви стаєте абсолютно податливим для його рук.
– Що робить душа, вийшовши із колеса реінкарнації?
– Повертається назад у духовний світ. Пам’ятайте, що ми вічні, ми постійно кудись вирушаємо. Отже, вихід із колеса народження та смерті, значить справжнє визволення – вільний від матеріального світу. Ви повертаєтеся назад у духовний світ. Ви — та сама особа. Ми не змінюємося, ми вічно залишаємося тією самою особою, ми не стаємо кимось іншим.
– Буває так, що людина працює весь час, і все ж таки заробити багато не вдається. Рівно на мінімальні потреби. Чи правильним є твердження, що кількість ресурсів нам дана визначена на все життя, але вона визначена ще при народженні кармою?
– Про це йдеться в одному з наших священних писань, Шрі Ішопанішад, кожному виділено його квоту. Що людина має приймати лише те, що є її квотою. Не намагатись отримати квоту когось іншого. І в деяких людей, якщо так можна сказати, велика квота через їхні попередні дії, їхню карму. А в когось, в інших, дуже маленька. Але відповідно до того, що сказано в Шрі Ішопанішад, ми повинні відчувати себе задоволеними в цьому. Якщо ми докладаємо величезних зусиль, боремося щоб щось отримати, але це не приходить, це означає, що наша карма – не отримати це. Нас вчать, що треба отримувати більше, досягти успіху, але насправді це неправда, все це брехня.
– Чи можна і як зрозуміти свої минулі перевтілення?
– Це можливо, існують різні техніки, за допомогою яких людина може це зробити. Але ми цього не рекомендуємо. По-перше, це вам не допоможе. Насправді, ті люди, які пам’ятають свої минулі життя, це люди, які перебувають у великому збентеженні, вони живуть двома життями: “О, насправді я не ця людина, я та людина з попереднього життя”. Дуже сильно їх непокоїть. Ми не рекомендуємо цього, оскільки це не принесе вам жодного блага. А наш шлях — це шлях вперед, а не назад. Так що, по суті, це просто цікавість розуму.
–Як же я можу не бути прив’язаним до свого сина, чоловіка, мами, бабусі? Чи не буде це егоїзмом?
– Це не зовсім зрозуміло людині, яка не має духовного знання і так само якогось духовного переживання: як можна любити когось, але при цьому не бути до нього прив’язаним? Коли ми говоримо про любов до Верховного Господа, це не просто прив’язаність, це насправді любов. І коли ви любите Верховну Особу, само собою ви любитимете всіх інших, включаючи свого сина, свого чоловіка, свою матір, свого батька і так далі. Так що ви любите, але ви не прив’язуєтесь. Це не ця матеріальна прив’язаність, яка утримує вас у колесі народження та смерті та є причиною великих труднощів.
– Чому чим старше стаєш, тим швидше минає час?
– Це правда. Тобто, це неправда, але так виглядає. Тому що наше сприйняття змінюється. Коли ми молоді, ми живемо заради моментів, ми не сильно замислюємося про минуле, майбутнє – це зараз. Але, у міру того, як ми старіємо, все змінюється, і ми бачимо світло в кінці тунелю. У нас з’являється більше справ, більше відповідальності, менше часу. Так, принаймні, виглядає. Так що це наше сприйняття, наше сприйняття змінюється, але, як і раніше, в добі 24 год.
а.
– Чому під час зустрічі кажуть “Харібол”?
– Тому що це весело. (Аудиторія сміється). Знаєте, “Харібол” – це трансцендентний звук, те, що духовно очищає. Коли ви кажете “привіт” – це дуже мило та по-дружньому, але це матеріальний звук, насправді це нікому не приносить жодної користі з духовної точки зору. Але якщо до вас приходить друг і ви йому кажете “Харібол”, то це вже зовсім інша річ. Тепер він перебуває у присутності трансцендентного звуку. Тож зараз ви допомогли йому духовно. Вимовляючи, ви отримуєте користь. За рахунок того, що він чує, — він отримує користь. А коли ви обидва вимовляєте, то ви обидва отримуєте обидва види користі. Отже, всі в результаті отримують користь.
Гаразд, час летить – ми старіємо. (Аудиторія сміється).
Харібол.