Питання: Дорослий син хоче залишатися в сім’ї і приносить витрати та збитки. Як чинити?
Відповідь: Скажіть, щоби пішов на роботу. Людям потрібно виростати і починати самим приймати на себе відповідальність – це складова частина дорослішання. Якщо він обирає залишатися вдома, і ви йому дозволяєте залишатися, то принаймні він повинен робити свій фінансовий внесок у цю ситуацію.
Запитання: Як мені жити? Не можу знайти себе.
Відповідь: Ви є духовною душею. Ви і є самі собою. Насправді ви маєте на увазі, що не знаєте, що з собою зробити. Це те, про що ми говоримо. Займіться духовним життям – осягненням духовного знання. У практиці бхакті-йоги потрібно робити те, що ви повинні робити практично. І моя порада: почніть практикувати – це природна діяльність душі.
Питання: Який сенс нашого втілення у тілі? Чому ми не можемо бути у вигляді духу?
Відповідь: Ви можете бути без тіла у вигляді духу – у цьому весь процес. Матеріальні тіла присутні лише у матеріальному світі. У духовному світі немає матеріальних тіл, але є духовні форми – ми самі, наша справжня форма. Ми тут, тому що ми не хочемо робити те, що нам потрібно зробити зі своїм життям. Духовний світ є світом любові до Бога. Ось що таке духовний світ. Це свідомість усіх і кожного у духовному світі. У нас немає такої свідомості, у нас свідомість протилежна цьому – любов до світу. Мається на увазі, що я намагаюся знайти тут своє задоволення, мене приваблює цей світ, я ототожнюю себе з тілом. Бо колись ми розвинули бунтарське ставлення. І ми дійшли висновку: “Я хочу бути найголовнішим, найважливішим. Я хочу, щоб моя воля була виконана, я хочу бути головним тим, хто насолоджується, управляє” і так далі. По суті, я хочу бути Богом, тому що Бог займає це становище.
Я не можу залишатися у духовному світі. По-перше, це неправильне ставлення, а по-друге, ця позиція вже зайнята. Тому матеріальний світ створений для нас, щоб ми могли прийти і спробувати жити цією фантазією: я – найперший, моя воля – це центр. І щоб я міг грати цю роль, я маю бути поміщений в ілюзію. Тому що, якщо я знатиму, хто я насправді, що я не головний, а я вічний слуга Бога, і цей світ насправді не мій справжній дім, я ніколи не зможу бути тут щасливим. Якщо я бачитиму таким чином – я не зможу грати в цю гру. Так що я поміщений в ілюзію, під пелену невігластва і починаю думати: я — це тіло, цей світ – мій дім, мої почуття – це господар, мої бажання – це я. Якщо я виконаю свої бажання, я буду щасливим. І це те, що ми робимо, але все це — хибне. Це такий фокус, який ми самі робимо із собою, і через це страждаємо. Доки обман … поки ми не прокинемося і не скинемо пелену ілюзії. І коли світло знання виявляє мені істину, тоді я перестаю грати в цю гру і стаю тим, ким є насправді – люблячим слугою Всевишнього.
Запитання: Що таке атма? Ще раз поясніть, будь ласка.
Відповідь: Атма – це санскритське слово, яке означає духовну душу. Насправді, повна назва – “джива-атма”. “Джива” – це індивідуальна особистість, а “атма” – це духовна душа. Джива-атма – вічна індивідуальна духовна душа, якою я завжди був і буду.
Питання: На вашу думку, любити себе не треба? І якщо так, то як, на вашу думку? Якщо ні, то як, не люблячи себе, можна любити все, що довкола?
Відповідь: Бачите, у матеріальному світі ми готові робити все, що нам заважатиме любити Бога. Ми будемо любити собак, кішок, машини, будинки, становище, гроші та себе. Ми будемо робити будь-що для того, щоб замінити цим Бога в нашому житті. Ось чому ця філософія “любити себе” настільки популярна: щоб ти міг себе добре почувати. Тому що, як я сказав, для того, щоб любити, потрібна інша особа, а ви лише один. Тож це все складові того, що “я найкращий, я насправді особливий”. Фальшива гордість – я пишаюся собою. Це йде проти нашого духовного благополуччя. Це називається фальшиве его, фальшива гордість. Тому що в моєму істинному розумінні, коли я звільняюся від цієї ілюзії, я бачу, хто я насправді — такий незначний порівняно з Верховним Господом.
Це як свічка: у темряві горить маленька свічка, така для дня народження. І вона дуже яскрава у цій темній кімнаті. Ця свічка – це хтось, щось: “Ось я скільки тут освітлюю! Від мене йде все це світло! Без мене ця кімната була б абсолютно темною!” А потім сонце встає і ця свічка повністю зникає. “Ух ти, а це хто? Подивися на це”. І ми подібні до цієї свічки до дня народження з тортом: “Я такий особливий”. І потім, коли присутність Верховного Господа з’являється у нашому житті, ми бачимо: “Ого!” Та не зрозумійте мене неправильно, ми дійсно дуже особливі. Але ми особливі, тому що ми діти самого Особливого. Ми не особливі незалежно, самі по собі. Ми особливі, тому що ми є невід’ємними частинками Верховного Господа. Ось чому ми особливі.
І в міру того, як ми духовно розвиваємося, ми усвідомлюємо це все більше і більше. Це виводить нас із цієї свідомості “свічки з дня народження” до свідомості “я просто маленьке відображення Всевишнього Світла”. І потім ви починаєте бачити, що всі є особливими частинками Всевишнього, і тепер я їх люблю як духовну душу: ми брати, ми сестри, ми пов’язані, ми сім’я. Розумієте? Це зовсім інший рівень розуміння любові та інший рівень свідомості.
Але в моїй матеріальній ситуації, в якій, можливо, я зараз, я не можу цього зрозуміти. Філософію справді важко зрозуміти, якщо я насправді “покритий”. Ми не говоримо, що всі повинні погоджуватися чи все зрозуміти – це неможливо. Але якщо ви будете застосовувати цей процес, і поступово зникатиме ілюзія, прийде розуміння. Ви можете бачити лише те, що ви можете бачити. Те, що ми бачимо зараз, – це те, що ми бачимо, але це не означає, що це все, що можна побачити. Це не означає, що моє бачення є досконалим. І поступово я бачу все більше, і я розумію все більше, я усвідомлюю все більше – це відкривається безмежно.