Я думав про те, як люди в цьому світі не знають про реальний світ. Мантри, які ми співали, були про інший світ, не про цей. Прикро, що ми не знаємо про нього, тому що нам потрібно це знати. Про те, що насправді нам не потрібно знати, ми знаємо дуже багато, а про те, що нам знати потрібно, ми майже нічого не знаємо. Ми можемо це змінити: дізнатися про те, що ми не знаємо, ось у чому ідея.
Життя дане для того, щоб навчатися. Мабуть, усі про це чули. По суті, це те, чим ми займаємося з народження і все життя. Ми щось дізнаємося, чогось навчаємось. Щось нам дається легко, щось важко. В основному навчання дається важко.
Сьогодні ми можемо поговорити про справжній, реальний світ і, звичайно, виконаємо медитації, які приходять із справжнього світу. Насправді, ви не зможете дізнатися про реальний світ до тих пір, поки не будете придатними, щоб отримати цю інформацію.
І, звичайно, я завжди висловлюю повагу своїм духовним вчителям, які прийшли з істинного світу і несуть нам цю інформацію. І у своєму житті вони відкривають нам цей справжній світ. Отже, коли ми приходимо у контакт з цими трансцендентними особистостями, – це надзвичайний успіх.
З Вед ми дізнаємося … Все це знання, до речі, походить з Вед. Не від мене, не від когось, хто це вигадав, або від когось, у кого був, як він думає, містичний досвід. Це знання – вічне, і з цього вічного знання ми дізнаємося про те, що ніколи не дізналися б з іншого джерела. Щось, у чому б у вас ніколи не було досвіду. Ви не змогли б це виявити, не змогли б це вигадати. Тобто, поки ми не прийдемо до цього джерела знання і не приймемо його, ми ніколи не отримаємо це знання.
Так що знову ж таки з Вед ми дізнаємося все про світобудову: як матеріальне творіння було створено, чому воно було створено, як воно працює, про закони матеріальної природи, які керують цим світом. І коли я говорю “цим світом”, я маю на увазі не тільки планету Земля, є набагато більше, ніж тільки планета Земля, вірите ви в це чи ні. Ми думаємо, що є лише планета Земля, але є більше. Отже, ми дізнаємося про матеріальний вимір, назвемо його так, і також ми дізнаємося про духовний вимір, про духовний світ.
Є два різні світи. Один зроблений з матеріальної енергії: земля, вода, вогонь, повітря та ефір, розум, інтелект та фальшиве его. Ці матеріальні енергії, ці вісім матеріальних елементів складають матеріальне творіння. І в цьому матеріальному творінні практично немає духовної енергії, лише її крихітні іскорки всюди, і це — живі істоти, це — ми. Ми — ці найдрібніші іскорки духовної енергії у дуже великій матеріальній енергії.
І, звичайно ж, ми надаємо життя матеріальному світу. Крішна пояснює у Бхагавад-гіті, що ця духовна енергія вища, ніж матеріальна. А також Верховний Господь особисто присутній разом із живими істотами як Господь у серці – Параматма. І це єдина духовна енергія серед цього неосяжного океану матеріальної енергії.
А також є духовний світ, і там лише духовна енергія, там немає матеріальної енергії. І що ми дізнаємося на кожному занятті, на якому я говорю про духовну енергію? Що вона жива. Немає такого поняття, як “мертва духовна енергія”. Духовна енергія – жива енергія. Ось чому, коли ми знаходимося в цьому тілі, воно живе. Матерія мертва. Весь духовний світ живий, а весь матеріальний світ, по суті, мертвий, тільки де-не-де є невеликі шматочки життя.
Але коли ця крихітна іскорка духовної енергії, тобто ми, потрапляє в цей океан матеріальної енергії, вона покривається нею і набуває якості мертвої. Говорячи з духовної точки зору, ми мертві щодо нашого духовного пробудження, розуміння, усвідомлення. Ось чому матеріальний світ іноді називають світом ходячих трупів. Це не просто фільм жахів, де ходять привиди або мерці з могили. Ні, мова не про це. Ми мертві духовно. Ми ходимо, але ми мертві.
Ось чому ми почуваємося такими мертвими. Часто ми відчуваємо, що в нас насправді немає життя. Ми відчуваємо порожнечу. Немає справжньої причини, щоб жити. Отже, ми намагаємося знайти якийсь сенс у житті, але не знаходимо його. Все важливе у матеріальному світі – не цей сенс. І якщо ми трохи прокидаємося, то починаємо це розуміти.
Звичайно, часто ми не хочемо прокидатися, нам подобається спати. Сон відноситься до гуни невігластва, так що коли ми в невігластві, нам подобається спати. Ми не хочемо прокидатися для істини. Тож навіть якщо ми й чуємо її, то відмовляємося прокидатися.
Наприклад, коли ви ще дитина і не хочете прокидатися, приходить мама і починає вас будити: “Прокидайся, прокидайся!” Ви повністю прокинулися, але вдаєте, що спите. «Прокидайся!» – А ви так … Ми всі граємо в цю гру.
В Америці є тварина, не знаю, є у вас така тут, вона називається опосум (це англійська назва; на мою думку, тут немає такої тварини, але неважливо). У опосума така захисна система, що коли приходить ворог, лисиця, наприклад, яка хоче його схопити і з’їсти, він прикидається мертвим. (Сміх) І ви не можете змусити його поворухнутись, можна кинути його – він так і буде. (Сміх) Коли хтось грає в таку гру, що його будять, а він відмовляється прокидатися, про нього кажуть: “Він опосума зображує”.
Тож мій духовний вчитель сказав мені одного разу: “Можна розбудити сплячого, але неможливо розбудити того, хто грає опосума”. І часто ми зображаємо цього опосума, ми не хочемо нічого чути: “Я не прокинувся, я не збираюся прокидатися”. Це недобре, звичайно.
Але якщо ми прокинемося, однією з ознак цього буде те, що ми почнемо приймати це незбагненне знання. Воно незбагненне. Зазвичай ми ґрунтуємо все на досвіді, через який проходили в цьому світі або, можливо, можемо уявити: “Оце могло б бути істиною”. Але це ґрунтується на матеріальних обмеженнях, які ми накладаємо на це. Однак, коли ми трохи прокидаємося, ми можемо почати приймати це знання, яке не можливо збагнути з матеріальної точки зору.
Один із численних прикладів. У Сатья-югу (ми багато говорили про Сатья-югу; це золотий вік, люди живуть дуже довго) середня тривалість життя – 100 000 років, це у середньому. І ми говоримо: “Та ну, неможливо! У школі ми такого не проходили”. (Сміється) “Якщо я щось у школі не проходив, це не може бути правдою”. А якщо ми трохи прокидаємось, ми можемо прийняти це.
Є комахи, які живуть один день, а деякі – одну годину. Все їхнє життя протікає протягом однієї години: вони народжуються, виростають, заводять дітей, одружуються, вірніше, спочатку одружуються, потім заводять дітей і вмирають. Для такої істоти наше життя, яке б воно не було, припустимо 80 років, незбагненне.
– Та ну, ти чого! Хто стільки може жити?
– Ця людина живе 80 років.
— Ти що, жартуєш чи що? Ніхто не може жити так довго!
Так що все відносно, чи не так? Тому ми починаємо не лише приймати, а й цінувати цю незбагненну істину.