Можливо, ви починаєте розуміти, що цей світ просто спотворене відображення духовного світу. Це відображення дороги ногами. Коли ви дивитеся у дзеркало, все перевернуто. Коли ви дивитеся на дерево, що відбивається в озері, найвища точка на дереві, це найнижча точка у відбитку, а найнижча точка на дереві – найвища точка на відображенні. Це все догори ногами.
Тож матеріальний світ – це перевернуте відображення духовного світу. Все, що ми маємо тут, є там. Якщо є відображення, воно має існувати в тому об’єкті, який відображається. Тому, якщо у нас тут є форма, очевидно, що вона є і там. Але ця форма – це джерело нещастя, занепокоєння тощо, та форма – досконала. Ця форма тимчасова, та форма вічна. Ця форма – не ми, а та форма – ми. Якщо є взаємини у цьому світі, то мають бути стосунки у тому світі. Ми шукаємо досконалу особистість, але її тут немає, а там вона є. Тому ми — фальшиві боги, відображення фальшивих богів і таке інше.
Так що наше життя будується на тих же принципах, як і наше споконвічне духовне життя: щастя, задоволення, досконалі духовні взаємини, засновані на досконалій любові. Але тут це у спотвореному відображенні, тому результат протилежний: біль, неспокій, розлад, розчарування, самотність, депресія, тимчасовість. Все, що проблема тут, є там, але тільки в досконалому стані. І Той, хто робить духовний світ досконалим, це Крішна, тому що Він є джерелом любові.
Любов – це те, що робить життя досконалим. Життя не може бути досконалим без любові. У вищому розумінні цього слова, життя – це любов, а любов – це життя. Тож у наших життях, коли ми знаходимо когось, у кого ми “закохуємося”, ми відчуваємо: “Це дає мені життя, тепер я маю життя…” Це почуття не можливо порівняти ні з яким іншим. “Тепер у мене є причина, щоб жити”. І це спотворене відображення. Реальність така, що це недосконало і це несправжнє життя, а відображення, це тьмяне відображення.
Так що емоції, всі почуття духовного світу – це любов, але справжня любов. Та любов, яка насправді задовольняє моє життя і приводить мене на рівень найвищого щастя, справжнього щастя. І ця любов – це обмін між кожною особою та Крішною, Богом.
Для тих з вас, кого може спантеличувати ім’я “Крішна”, щоб ви не подумали про якогось іншого Бога або окремого Бога, – це Верховна Особа Бога, про яку говорять усі святі всіх народів, про яку розповідається у всіх священних писаннях .
Тож у духовному світі править любов. Любов править. Кожен робить те, що він робить, завдяки силі любові. Отже, можете собі уявити, що це за світ. “Ух ти!”
Але тут, у цьому світі, любов, як і все інше, спотворюється. Тому вона проявляється не як любов, а як хтивість. Пожадливість протилежна любові, а любов протилежна пожадливості, і їх якості різні: любов – це віддавати, а хтивість, пожадливість – це брати.
У любові центр вашого життя – об’єкт любові, у хтивості – ви центр вашого життя та об’єкти мого бажання призначені для мого задоволення, для моєї насолоди. Тому в матеріальному світі керує хтивість. Ми робимо те, що ми робимо через силу хтивості, тому ви бачите, що відбувається. Все протилежно.