У цьому світі через поєднання матеріальних обставин, коли ми в серці почуваємося дуже щасливо, ми співаємо. Коли серце співає, то й губи співають. Так що ви ходите та співаєте “Хаааарібол”. Може, не Харібол, а щось інше: “Ля-ля-ля”. (сміх) Харібол ви ще не знали.
Автори пісень зазвичай висловлюють почуття свого серця. Так, музиканти? Звідки походить вся ця музика? Із серця. Так що я пам’ятаю, нещодавно, коли я був молодий, пісні були дуже теплими. Вони були про кохання, гарні, приємні. Ви чули цю музику, і вона змушувала вас почуватися добре. Але тепер ви слухаєте музику, і вона така похмура, брудна, потворна, і сама мова… і вам хочеться в душ після цього сходити. Ви просто забруднилися, і це відображення того, що відбувається у серцях.
Я не кажу, що пісні, коли я був молодий, усі були із чистим серцем. Вони не співали про Крішну, вони співали: “Я любитиму тебе до кінця віків, залізу на кожну гору, доки не побачу тебе. Я люблю тебе”. (Сміх) А тепер: “Я ненавиджу тебе!” І це популярна музика. Ця пісня – найголовніша. І все звукове оформлення в такому самому стилі, щоб порвати тобі серце, щоб усередині тебе була вже каша з органів до кінця пісні.
Ось реальна історія. Одного разу я був у Лос-Анджелесі. Дорожній рух був дуже щільним. Тут у Алматі у вас щільний дорожній рух протягом години чи двох. Але Лос-Анджелес – це мегаполіс, розтягнуте на сотні миль. Я знаходився на магістралі і зупинився у пробці на мосту. І раптом міст почав тремтіти. Лос-Анджелес відомий землетрусами, і не найкраще перебувати на мосту в той час, коли земля трясеться, не найкраще місце. Так що міст почав тремтіти, і я почав думати: “Чорт, нікуди подітися”. Ти не можеш рухатись.
Все тремтіло і продовжувало тремтіти. І потім я зрозумів, що позаду була машина, через десять машин назад, у якій була така величезна звукова система, такі сильні баси, що всі машини в ряді почали трястись. Я почав думати про те, що відчуває той, хто всередині тієї машини. Можете уявити його печінку? Вона, мабуть, перетворилася на суп, ліверний суп. (Сміх) І це — прогресивне суспільство. “Ми такі прогресивні”.
Але в духовному світі, все дуже відрізняється. Коли ваше серце співає – ваші уста співають. Коли ваше серце танцює – ваші вуста танцюють, а коли ваше серце любить – все ваше тіло любить. Таким є духовний світ, вічно.
Я чув, як люди говорили (може вони не знали всіх цих деталей): “Якщо я піду в духовний світ і він вічний, і любитиму Бога вічно, то мені буде нудно”. Тому що все, що вони знають у цьому світі, це те, що якщо ви робите щось досить довго, це стає нудним. Але вони не розуміють, що це хтивість стає нудною. Ось чому всі постійно змінюють партнерів.
Але любов, у неї немає кінця, вона безмежна, ви не можете досягти дна. І духовний світ – це вічне зараз. У цьому світі є вічний час, який розбитий на минуле, сьогодення та майбутнє. І ми постійно живемо в минулому чи в майбутньому. Дуже рідко ми перебуваємо в теперішньому. “Я пам’ятаю” або “я планую”. Але в духовному світі вічне зараз, яке є досконалим.