“Людина, сповнена віри, яка приборкала свої чуття і допитливо шукає духовне знання, гідна отримати його, і, коли вона знаходить його, до неї відразу приходить вищий спокій”
По-перше, Крішна каже: “Людина, сповнена віри”. У нас має бути трохи віри, це потрібно — трохи віри. Якщо ми вивчаємо Бхагавад-гіту, і ми не маємо віри в Крішну, в те, що Він — Верховний Господь і джерело всієї істини, то ми не будемо ставитися до цього дуже серйозно, тому що Крішна говорить про те, що станеться. Ви думаєте: “Я не вірю цьому, я не знаю цього. Я це не робитиму. Я не маю віри”. Але людина, сповнена віри, коли це чує, бере це у своє життя, вона поринає у трансцендентне знання. І це трансцендентне знання дуже ясно пояснює, як ми повинні приборкувати свої почуття. Ми поняття не маємо про такий спосіб життя, тому що ми маємо матеріальну основу.
Матеріальне знання вчить нас протилежному — тобі не слід тримати свої чуття під контролем, тобі передбачається дозволяти чуттям бути абсолютно вільними. Це послання, яке ми отримуємо від матеріального знання. Нам потрібно мати трохи віри, чи не так, у це трансцендентне послання. У нас має бути віра, що мені потрібно приборкувати чуття. А потім Крішна каже: “Якщо така людина робить це, то дуже швидко досягає найвищого спокою”. І хто може сказати: “Я не хочу бути у спокої”? Хто бачить спокій як щось погане? Хіба це не мрія світу, якщо брати в цілому – щоб у нас була мирна, спокійна планета?
Хіба кожен не хоче миру та спокою в домі, у сім’ї? Хіба це недобре, коли у вас панує мир та спокій? Хіба ми не хочемо миру та спокою у своєму серці та у своєму розумі? І відповідь така: “Так, ми хочемо. Ми хочемо цього. Це дуже-дуже бажано”. Але реальність інша, тому що ми насправді не знаємо, що це таке – що означає спокій, вищий духовний спокій, коли людина черпає радість в середині себе. Якби в нас була планета, наповнена людьми, які були б спокійні всередині – у всіх усередині був би спокій, – хіба були б конфлікти? Відповідь – ні. Конфлікти відбуваються через те, що у нас немає спокою, ми хочемо чогось, ми збуджені, ми не задоволені і так далі. Але якби всі були духовно спокійні, досягли б найвищого духовного спокою, то скрізь у світі панував би спокій.
Така формула миру та спокою – це те, як ми можемо досягти миру та спокою. І Крішна каже, що це плід трансцендентного знання. Це плід, це солодкий плід. Плід всього матеріального знання – горе, і інакше не може бути. Якщо тільки ми не поєднаємо це знання з духовним знанням. Вони можуть йти пліч-о-пліч. Матеріальна освіта може йти пліч-о-пліч з духовною освітою. І матеріальне знання, використане духовним чином для духовних цілей, стає духовним. Все стає духовним, коли воно використовується у служінні Крішні. Це істине розуміння.
Це весь час, який ми маємо на сьогодні. Але Бхагавад-гіта вчить нас тому, що нам потрібно знати, ось чому Крішна розповів її. Крішна не говорив її з жодної іншої причини, крім нашої користі. З вдячності за подарунок Крішни, ми повинні вивчати Бхагавад-гіту. З вірою. Віра – це цікавий момент. Говориться, що ми повинні мати віру. Людина, сповнена віри, досягає духовного знання. Найчастіше ми не маємо цієї віри, ось чому ми займаємося чимось іншим. Однак у нас стільки віри у матеріальне знання. Ми віримо, що якщо ми витратимо 16 років свого життя та купу грошей на здобуття матеріальної освіти, то це якимось чином зробить наше життя кращим. У нас дуже велика віра в це, бо це послання, яке я отримав і прийняв. Мільйонами та мільйонами людських життів щодня підтверджується, що це не є істиною. Але ми, як і раніше, у це віримо. Це цікаво, чи не так? Доводиться, що це не правда, але ми все одно віримо в це.
Це частина ілюзії матеріального світу. Але коли абсолютний Верховний Господь говорить про те, що насправді є істиною, у нас немає жодної віри в це. Цікаво. Але поступово, якщо ми слідуватимемо цьому процесу, ми розвинемо цю віру. Якщо ми спілкуватимемося з тими, хто має віру, ми поступово зможемо розвинути свою віру. Ми ще поговоримо – це хороша тема, тому що це стосується всіх і кожного. І ніхто не може сказати, що це не має до нього жодного стосунку. Гаразд, щиро дякую. Харібол.