Втілені душі
Дякую, хлопці, що ви сьогодні прийшли. Ми зібралися не для того, щоб відзначити мій день народження, ми зібралися для того, щоб співати для Крішни. Тож дякую за те, що ви прийшли співати для Крішни в мій день народження. (Аплодисменти) Це найкращий подарунок на день народження – коли ми збираємося разом та співаємо для Крішни.
Я знаю, деякі з вас нові в цьому процесі, і це чудово! Ми всі колись починаємо. І ті, хто починає розглядати цю філософію чи щось практикувати з неї, дуже щасливі.
У нас є традиції, культура – щось, що ми робимо у цьому матеріальному світі. І одне із цього – відзначення дня народження. Ми вітаємо когось, хто народився цього дня. На жаль, ми зазвичай не розуміємо, що це означає. Але коли ми приходимо до цього ведичного вчення, яке передається нам через священне писання і від істинного духовного вчителя, ми починаємо бачити все, як воно є.
Я думаю, всі з вас відвідали якусь програму, яку ми проводили. Якщо так, то, ймовірно, ви чули про те, що ми не матеріальне тіло, а духовні душі. І духовні душі вічні. Дух, духовна енергія – це вічна енергія, і ми – іскра цієї духовної енергії, тому ми є вічні істоти.
Матеріальна енергія не вічна, вона тимчасова. Ми, вічна духовна душа, живемо у тимчасовому матеріальному тілі. Кожна жива істота, кожна особистість у матеріальному світі знаходиться у якомусь типі тіла, тому нас називають втілені душі – душі у матеріальних тілах. Тіла тимчасові, дуже тендітні, вони дуже швидко приходять і йдуть. Отже, коли ми приймаємо народження, це означає, що ми, духовна душа, входимо в тіло, в якому ми зараз знаходимося.
Є неправильне розуміння, коли душа насправді входить у тіло: деякі люди думають, що це відбувається, коли дитина виходить з утроби, інші люди думають, що це відбувається через 2–3 місяці перебування в утробі. Є різні уявлення. А ті, хто зовсім далекий від істинного розуміння, говорять про те, що душі взагалі немає, є тільки тіло: життя – це тіло, ми – тіло, тому життя починається з формування тіла і закінчується під час смерті тіла, такими є початок і кінець, Усе. 20, 30, 40 або 80 років і все, кінець «фільму» (сміється), кінець історії. Все це абсолютно неправильне.
Душа, життя, особистість входить в утробу матері від батька в той момент, коли сперма зустрічається з яйцеклітиною і запліднює її, в цей момент душа входить у тіло, ось у цю клітину. Це називається зачаття. І з цього моменту душа в цьому тілі.
І тіло залишатиметься «живим» доти, доки душа перебуватиме в ньому. Коли душа залишить тіло, у ньому більше не буде життя, і це називають смертю. Смерть означає, що душа пішла із тіла. Але це не кінець історії. Ми вічна духовна душа, так що ми переходимо в інше тіло, входимо в нову утробу або в нове насіння, хоч би як це було влаштовано для наступного тіла, і потім у нас починається наше нове життя. І так продовжується знову, знову і знову. Це називається колесо народжень та смертей, реінкарнація тощо.
І це тіло, той час, який ми проводимо в цьому тілі, – це одне з незліченних життів. У Ведах ми дізнаємося, що існує 8400000 форм життів. Так багато. Царство тварин, царство рослин, світ комах, світ рептилій, світ птахів, мешканців морів та мікробів тощо. І відповідно до навчання Вед, ми були в цих тілах, ми там були. І є всі шанси, що якщо ми щось не змінимо, то можемо опинитися там знову.
Історія успіху
Але ось що важливо: зараз у цьому житті ми знаходимося в людському тілі. Розуміти це дуже важливо. Людська форма життя дуже рідкісна. Зовсім небагато особистостей перебуває у людському тілі. Більшість особистостей перебувають у тілах інших видів.
Це легко можна побачити, якщо ви просто подивитеся навколо. Ви можете вийти в будь-який ліс, просто стати там, подивитися навколо себе і побачити весь цей «народ». Ви можете думати: “Я тут один”. (Сміється) Але ви не одні. (Сміється) Вас оточують особи. Але оскільки вони у нижчих тілах, ми не вважаємо їх за особи: «Ну, це дерево». Ні, це особистість у тілі дерева. Тож подивіться на всі ці дерева: навіть неможливо почати рахувати – їх забагато. А потім є дрібніші кущі. А потім різні трави та інші рослини. А потім комахи: всякі жучки, мурахи, комарі, всілякі істоти, яких ви навіть не бачите, тощо. Мільйони, мільйони людей навколо вас, а ви там один у тілі людини. Людське народження дуже рідкісне.
Але якимось чином, завдяки неймовірному успіху, ми отримали людське тіло. І це не те, що потрібно сприймати як щось само собою зрозуміле. Як я нещодавно говорив, це набагато більше, ніж виграти у мільйони різних лотерей одночасно. Це щось дуже особливе.
Чому? Чому таке особливе? Тому що зараз я, духовна душа, перебуваю в тілі, яке дає мені можливість духовного самоусвідомлення: я можу усвідомити істину, усвідомити, хто я, усвідомити мету життя, вести життя, яке дедалі більше зможе наблизити мене до кінцевої мети.
І якщо я щирий і застосовую цю досконалу науку духовної досконалості, а саме бхакті-йогу, я застосовую її до свого життя щиро, то я зможу залишити цей матеріальний світ, коли наблизиться смерть, а це станеться з кожним, старим чи молодим. Не лише старі вмирають, багато молодих вмирають.
У мене була одна знайома, подруга, їй було 21 рік. Її збила машина, і вона залишила тіло. Це було 2 тижні тому. 3-4 дні вона провела у комі і потім залишила своє тіло.
Але вона була дуже везуча, тому що їй пощастило народитися в сім’ї, де вчили і застосовували цю філософію, і вона мала це знання з народження і застосовувала його. Вона розвинула справжній потяг до Крішни, до Бога, до Верховної Особи. Вона встановила ці втрачені взаємини, які ми втратили. Вона мала бажання піти до Крішни не заради якогось порятунку, а тому, що це Той, хто її приваблював, це був її Друг, її Притулок, її Господь.
Її збила машина, і в неї не було часу на підготовку, не було часу посидіти в медитації, не було часу упорядкувати своє життя: «Так, добре, зараз мені треба зробити ще ось це, це…» Ні, не було такого часу. Нуль часу. Щойно вона їхала велосипедом, а наступної миті – бум! І вона повністю знепритомніла і увійшла в кому. Але завдяки тому, як вона жила своє життя, завдяки бажанню в її серці бути з Крішною, вона пішла до Крішни. Це успіх у житті.
Ілюзії цього світу
Людська форма життя призначена безпосередньо для духовного самоусвідомлення і все. Але оскільки ми не знаємо цієї істини, ми приходимо до висновку, що, по-перше, я – це тіло, ось хто я: я чоловік чи жінка, молодий чи старий – залежно від того, як виглядає моє тіло. Це перша ілюзія: це тіло.
І, звісно, я намагаюся бути щасливим. Ви зауважували, що кожен хоче бути щасливим? Ви колись це помічали? З одного боку, ми всі різні: наші тіла виглядають по-різному, ми живемо в різних місцях, у нас якісь свої смаки, уподобання чи те, що нам не подобається, у нас різні здібності, освіта – ми такі різні, такі унікальні. Але, у справжньому значенні слова, ми всі однакові. Ми всі хочемо бути щасливими і це найголовніше.
Чому? Тому що природа душі – бути щасливою, це наш природний стан. А коли я нещасливий – це неприродно, це неправильно, відчуваю, що щось не так. Навіть найменші діти хочуть бути щасливими, і навіть найстаріші люди теж хочуть бути щасливими. У собаки те саме бажання: вона теж хоче бути щасливою. Є різні уявлення про те, що зробить нас щасливими, але бажання одне й те саме, бо така природа душі.
Так що доки я перебуваю в ілюзії, що я – це тіло, я намагаюся стати щасливим, роблю щасливим своє тіло. І це те, чим ми займаємося 24 години щодня. Або я намагаюся отримати щастя через якесь задоволення почуттів безпосередньо: їм, п’ю, курю, ходжу в кіно, ходжу в клуб, слухаю музику, займаюся сексуальним задоволенням, займаюся спортом, граю у футбол або будь-що… або я роблю щось інше, щоб потім я зміг зайнятися перерахованим вище: я працюю. Мені не подобається працювати, але мені подобаються гроші, тому що за їх допомогою я можу зробити щось веселе, наприклад, купити одяг, який приваблюватиме до мене людей. Тож робота, пов’язана з усім цим, – те саме. Звичайно, велика частина роботи йде на те, щоби вижити. Мені потрібно працювати, щоб їсти, але їжа – це велике джерело задоволення для язика, тому ми намагаємося їсти те, що стимулює язик і таке інше.
Це стає нашим життям. Розумієте? Створити собі задоволення – це мета. Але це ніколи не задовольняє. Є тимчасові насолоди для почуттів. Так звичайно. Тимчасове задоволення для почуттів, яке насправді не торкається мене, духовної душі.
Уявіть усю радість, яка була у вас у житті. Зауважте, я говорю про задоволення, я взагалі не говорю про біль. Поки що ми не говоритимемо про нього. Ми говоримо про насолоду. Уявіть, що все задоволення, яке було у вашому житті, де б і як воно не виглядало, закінчилося, його немає. Найкраща їжа, найкраще кіно, найкраща вечірка, найкращий час із подружкою чи з приятелем, що б це не було, можливо, цього було багато, закінчилося. Тепер вам потрібно шукати це знову, вам потрібно більше, потрібно шукати ще якесь приємне проведення часу.
І в такий спосіб ми біжимо все життя, бігаємо за цим задоволенням. Але це ніколи нас не задовольняє. Ми завжди хочемо більше, бо це нас не задовольнило. «Ти й досі не задоволений? Ти ж щойно це зробив». Ні, це скінчилося.
Пам’ятаю, мама запитувала мене: Ти що, не задоволений? Ти ж учора ввечері ходив гуляти і десь бовтався. Тобі мало?” Я казав: “Сьогодні знову треба піти”. (Сміється) Вона бачила все простіше за мене. Я хотів більше задоволення, а їй здавалося, що цього вистачило б.
Але в будь-якому разі, все це матеріальне задоволення не торкається мене, духовної душі, розумієте? Я, духовна душа, не отримую жодного задоволення від матеріального задоволення почуттів, і це одна з причин, чому це так розчаровує наприкінці. Я робив все і все одно нещасливий.
І чим більше у нас грошей, чим більше можливостей спробувати все, що можна, тим більше це розчаровує нас наприкінці. Ось чому найбагатші люди у світі перебувають у найбільшій депресії. Голівуд дуже добре відомий багатими людьми. І також він дуже добре відомий пристрастю до наркотиків, алкоголю та самогубствами. Багаті та знамениті нещасливі. Розумієте? Тому що це не задовольняє їхню духовну душу.
Жити для найвищої мети
Якщо ви дійсно хочете насолоджуватися почуттями, людська форма життя не дуже підходить для цього, розумієте? Набагато сприятливішими для цього є нижчі форми життя. У нижчих формах життя, наприклад, у собачому, не треба турбуватися з приводу розуму, немає стільки занепокоєнь, немає жодної відповідальності, немає обов’язків, не потрібно працювати, можна робити все, що хочеться, і ніхто не скаже: «Ти поганий, ти порушив закон!» (Сміється) Собаку не хвилює, як платити за оренду: «Грошей немає, а за оренду скоро платити», – собаки не мають таких проблем.
“Ой, я нікому не подобаюся, я недостатньо красивий”. Ви бачили, щоб собаки у дзеркало дивилися? Їм байдуже. Вони виглядають, як виглядають, вони не ходять до салонів краси, якщо тільки їхні господарі не поведуть, але це вже проблема господарів, а не собак. Собаці все одно, їй чудово, а господар думає: «Ой, треба їй волосся підстригти та зуби почистити». (Сміх) Собаці все одно, хороше у неї дихання чи ні, її це не хвилює. (Сміх)
Собаку не хвилює, що він товстий. Насправді вони й не гладшають, якщо тільки господарі їх не перегодовують, але це, знову ж таки, проблема господарів. Єдина ожиріла тварина, яку ви можете зустріти в житті, – це домашня тварина. Якщо ви бачите товстого собаку, то, швидше за все, побачите поряд з нею товстого господаря. Хазяїн: «Мені треба годувати собаку». А собака каже: “Все, більше не можу”. А він: «Ні-ні, йди сюди, їж», а собака вже ходити не може: «Залиш мене, мені треба піти поїсти якусь траву, щоб переварити все це».
У нижчих формах життя вони набагато простіше. У них немає жалю. У Ведах говориться, що людська форма життя – це життя жалю, переживання та занепокоєння про те, що буде завтра: «Ах, економіка!» Собаки газет не читають, новин не дивляться, кожний день для них новий, свіжий. Вони не думають: «Біс, у світі сьогодні такі проблеми!»
Отже, людська форма життя не призначена просто для цих задоволень. У нас є розвинений розум. І це стає проблемою, коли ми намагаємося насолоджуватися світом, перебуваючи в ілюзії, що ми є матеріальним тілом. Це створює світові проблеми. Але ці здібності людського розуму, здатність аналізувати, яка існує в цьому унікальному тілі, призначені лише для однієї мети – духовного усвідомлення, виконання волі Бога. Ось для чого призначене людське життя.
Якщо я не використовую її саме для цього, у мене не буде нічого, окрім життя, повного проблем. У мене будуть проблеми, я буду завдавати проблем іншим людям, і я помру в невігластві. І здебільшого вирушу у форми життя тварини, тому що це те, чого я хочу: я хочу такої форми життя.
Якщо я не використовую людську форму життя за призначенням, я втрачу її. Навіщо потрібна людська форма життя, призначена для духовного усвідомлення, якщо я використовую її як тварину для їжі, сну, сексу і самооборони. Дивлячись на таку свідомість, можна побачити, що я не в тому тілі, в якому потрібно. Тому в наступному житті все буде відрегульовано, я зможу отримати форму життя – можна стати равликом чи щасливою змією (сміється) або ще кимось – відповідно до того, як я дію зараз.
Отже народження, отримане у людській формі тіла, – це не звичайне народження. І ось чому нам потрібно відзначати народження у людській формі тіла. Це не наголос, коли ви намагаєтеся насолоджуватися світом. А ви святкуєте незвичайну нагоду прожити успішне життя, а саме, дізнатися і полюбити Бога. Тоді це буде славне народження, і всі великі мудреці і святі вам аплодуватимуть, і Сам Верховний Господь теж.
Це те, як нам слід розуміти життя у людській формі тіла.
Ми дізнаємося про все це, якщо ми спілкуємося з тими, хто знає про це. Якщо я спілкуюся з тими, хто не знає цієї істини, я теж не пізнаю цієї істини. Отже, духовні вчителі, послані Самим Богом для того, щоб прийти і передати нам це знання, є найціннішим придбанням у нашому житті і наші найкращі друзі. Вони піклуються про нас, духовних душах. Люди в цьому світі, які не знають, хто ми, не піклуються про нас. Можливо, вони намагаються допомогти нашому фізичному стану, щоб ми відчували себе добре (навіть це рідко, але, скажімо, так), але оскільки вони не знають, хто ми, вони не можуть нам допомогти. Розумієте? Вони не можуть допомогти нам.
Відповідно до нашої карми, коли ми приймаємо народження, у наше життя вже вбудована певна кількість щастя. Так що, хоч би як сильно я намагався бути щасливим більше цієї частки, я не зможу бути таким, ця частка – це все щастя, яке я отримаю в цьому житті. І подібним чином дається певна кількість болю. Це залежить від того, що я робив у минулому, а зараз я створюю свою майбутню ситуацію, розумієте? Але коли я починаю практикувати духовний спосіб життя, все може змінитися. І я можу почати відчувати справжнє щастя. Це дуже велика тема, ми не будемо дуже глибоко заходити. Це загальні ідеї.
Дивовижна можливість!
Сьогодні мій день народження, день народження цього тіла. Для душі немає народження. У Бхагавад-гіті говориться: «Для душі немає ні народження, ні смерті». Ми не народжуємось і не вмираємо. Ми входимо в тіла і залишаємо тіла, це як увійти до цієї кімнати і вийти з цієї кімнати, але ми називаємо це народженням і смертю.
Тож у певний час я увійшов до цього тіла. Але, на щастя, у цьому житті я зустрів свого духовного вчителя. І він розповів мені те, що я тільки-но розповів вам, і, звичайно, набагато більше.
І я шукав, шукав істину. Якось, знову ж таки, завдяки удачі, мені було цікаво розібратися в істині. Якби я зустрівся зі своїм духовним учителем на 10 чи 5 років раніше, я б, можливо, не зацікавився. Він передавав би те саме послання і пропонував би те саме, але я не був би зацікавлений.
Але завдяки цьому дивовижному божественному провидінню, коли я зустрівся з ним, я був дуже зацікавлений. І тому я зміг оцінити запропоновану можливість, і тому я пішов за його керівництвом і його настановами і дотримуюся цього з того часу. І я дуже-дуже ціную, що мені випала така можливість.
Я не був добрим учнем, але я багато чого навчився, навіть не будучи добрим учнем, я ним не був і не є. Але з самого початку я зрозумів і продовжую розуміти, що це те, що я маю зробити зі своїм життям. У мене не було жодної миті жалю про те, навіщо я з цим зв’язався, або про щось подібне. Я знаю і завжди знав, що це те, що мені потрібно робити зі своїм життям.
Тож у всіх нас є та сама можливість, чи не так? Ми всі зараз тут… Ви чуєте те саме послання, яке я чув багато років тому. У вас є та сама можливість. Не має жодного значення, де ви живете або яка у вас освіта, скільки у вас є грошей тощо. Це ніяк не пов’язано з чимось із цього, розумієте? Ми, духовні душі, маємо можливість вибору: прийняти чи не прийняти. В усіх нас це є.
Цього разу, коли я перебуваю тут, ви були такі добрі, що прийшли і допомогли мені співати Святі Імена у мій день народження, допомогли мені чути Святі Імена від вас і дали мені можливість говорити про життя так, як я чув від своїх духовних вчителів . Я дуже дякую вам. Це величезний подарунок для мене. І я сподіваюся, що ви візьмете цю нагоду і зміните своє життя. Насправді ми не змінюємо своє життя, ми дозволяємо цій духовній силі поміняти наше життя, ми дозволяємо Крішні поміняти наше життя. І таке істинне життя.
А що станеться з тілом… Моя подруга зовсім не очікувала, що їй доведеться померти у 21 рік. Вона не підозрювала про те, що цього вечора їй доведеться покинути своє тіло. Але так сталося. І її життя було успішним, тому що її заслуга була в тому, що вона знала, що їй робити зі своїм життям. То була її заслуга.
Так що у нас є вуха, щоб слухати, розум, щоб думати, розум, щоб розмірковувати та серце, щоб прийняти. Усі це мають. Я бажаю вам, щоб ви використали всі свої здібності для того, щоб прийняти цей дар від Крішни та нашого духовного вчителя. Спасибі вам велике. Харібол!
А зараз я хотів би всіх попросити поспівати разом зі мною кілька хвилин.
Кіртан:
(16:20) Це мантра, яку мій ініціювальний учитель часто співав із нами.