Існує Верховна Особа, про яку я згадував, Верховний Господь. Він той, від кого ми походимо. Ми є частинками любові тільки тому, що походимо з резервуара любові, уособлення любові, Джерела.
Це те, що всі справжні вчителі і всі священні писання навчають кожного, хто хоче почути. “Любіть Господа, любіть Бога, любіть Верховну Особу. Ось куди вам слід направити свою потребу любити”. Тимчасова любов у цьому світі не задовольнить вас, вона не зробить того, чого ви хочете від неї, вона не може. Справа не в тому, що вона не зробить, вона не може. Тоді як, якщо ми спрямовуємо свою потребу любити на Верховного Господа і встановлюємо стосунки з Ним, це робить взаємообмін любов’ю реальним, всі проблеми вирішені, це все досконале.
Ця любов досконала. Хтивість – недосконала, це просто маскарад, це фальшиве, це несправжнє. Вона виглядає, як любов, але це не любов. Тому у Ведах говориться: “Те, що на початку дуже солодке, наприкінці часто стає дуже гірким”. Таке матеріальне життя: дуже солодке на початку, дуже гірке наприкінці. Тоді як справжнє духовне життя, те, яке має відношення до любові, може початися навіть із гіркоти. Для одних лише моїх вух. “Я навіть не хочу цього чути”. Це гіркота для моїх вух. “Любити Бога – це щось релігійне, не хочу про це знати. Я не вірю в Бога, не вірю в церкви, не вірю в релігію», – хоч би що було. Так що це гіркота для моїх вух, правильно?
Багато людей залишають лекцію, коли я підходжу до цієї частини. Двері: “Хлоп, хлоп, хлоп” (видає звук кроків, сміх). Це не те, що вони хочуть почути, але те, що їм потрібно почути. Це те, що нам потрібно зрештою прийняти. Це єдине, що справді вирішить нашу проблему відсутності любові, і це найбільша проблема, яку можна мати. Всі інші проблеми не йдуть навіть у порівнянні з проблемою відсутності любові. Тому що такою є наша сутність, ми не можемо існувати без любові, і ось чому ми почуваємося так, ніби мертві.
Це починається з гіркоти, але в міру того, як я дотримуюсь цього шляху любові, істинної любові, який дуже, дуже яскраво описаний, досконало викладений в цьому вченні бхакті-йоги, я насправді відчуваю все більше і більше привабливості, все більше і більше солодкості. Те, про що я ніколи не міг би подумати, як про щось, що привабить мене, тепер таке. І це лише нескінченно збільшується і стає солодшим, солодшим і солодшим. Моє життя стає все більш і більш повноцінним, все більш і більш щасливим, все більш і більш наповненим задоволенням. У мене усмішка на обличчі, на обличчі серця (показує на серці), а не цьому обличчі (показує на обличчя), вона відображатиметься і на ньому, але головне, де нам потрібно посміхатися, — це в серці.
У клоуна усмішка на обличчі, і ми ходимо подібно до клоунів: “Ха-ха-ха!” І щоб запевнити себе, що нам весело, ми п’ємо алкоголь, вживаємо наркотики. Життя “веселе”. Ми маємо маленькі “штучки” в Інтернеті: ми ставимо маленькі усміхнені обличчя, смайлики. Сумних небагато, переважно ті, що “ха-ха”. “Думайте позитивно, буде краще. Посміхайтеся часто, чистіть зуби, щоб ваша усмішка виглядала краще”. Але це не змусить усміхатися серце.
Ми намагаємось бути щасливими, але ми нещасливі. “Я щасливий! Щасливий!” Добре, що робить тебе щасливим? У відповідь ми розповідаємо свою формулу щастя: “Ну…”, – і перераховуємо, – “…я розплатився з усіма боргами, сьогодні немає дощу, мій начальник поїхав із міста, моя дружина не прокинулася, коли вранці я йшов на роботу, і в мене немає проблем з шлунком. Так, я щасливий”. Якщо все це відібрати, ти, як і раніше, щасливий? Твоя дружина прокинулася, у тебе нетравлення, твій начальник вичитав тобі за всі твої помилки і таке інше. Ти, як і раніше, щасливий? “Ні, не щасливий”.
“Я виграв у лотерею!” Цікаво. “Якщо я виграю в лотерею, то стану щасливим”. Ось навіщо люди купують квитки, правильно? Вони купують лотерейні квитки не для того, щоби бути нещасними. Ви витрачаєте гроші на ці квитки не для того, щоб лишитися ні з чим. “Можливо я виграю, і це зробить мене щасливим!” Але проводилися дослідження серед усіх переможців лотерей, і більшість із них сказала, що вони хотіли б ніколи не вигравати, їхнє життя стало гіршим, не кращим. Тож є лише одне рішення.
Ми можемо шукати та шукати незліченну кількість життів. Пам’ятайте, що ми — вічні духовні душі. Нічого не закінчується. Якщо у мене не вийде у цьому житті, ми можемо продовжити шукати в наступних життях, завжди буде місце для пошуку, але ми не знайдемо того, що шукаємо.
Коли ж я справді спрямую свій пильний погляд (саме це ми робимо, коли намагаємося любити, – уважно дивимося, вірно?) і потребу любити на Верховного Господа, коли я присвячу свій слух цій істині, коли я почну приймати цю істину, тоді я на насправді зможу дедалі більше усвідомити її. Я усвідомлюю, це внутрішній досвід. І моє серце тепер стане м’яким.