Ми не впускаємо любов у своє життя, тому що проходили через це занадто багато разів – наші серця були розбиті, наші серця були розчавлені. Тому щоразу будуємо ще один шар захисту, ще один щит. Ми захищаємось, тому наші серця стають дуже, дуже жорсткими.
Чому серце? Тому що ми, духовна душа, знаходимося в серці, це наше місце розташування в тілі. Ми знаходимося в тілі, але де саме? В серці. Ось чому ми відчуваємо все це у серці. Почуття радості, болю тощо завжди в серці, тому що ми — там, ми — той, хто відчуває.
Вам розбивають серце, так? Любовний зв’язок розривається: “О, моє серце розбите”. І ви чуєте: “Він розбив моє серце. Я вмираю від розбитого серця”. Ніхто не каже: “Він розбив мою ступню. Він залишив мене і розбив мені ступню!” (Сміх) Тільки якщо ви штовхнули його, коли він йшов, (демонструє, сміх в аудиторії) і зламали йому ступню: “Вона розбила мою ступню”. Але разом зі ступнею, розбилося й серце: “А-ах!” Ми плачемо в глибині серця, це те, де ми знаходимося, ми — в серці.
Але, знову ж таки, щоб захистити себе, ми дедалі більше неохоче віддаємо своє серце будь-кому, тому ми свого роду закриті. Ми віддамо свою пристрасть, ми віддамо свою ласку, романтичність і таке інше, але не серце.
“Ні, не збираюся робити це знову, це надто боляче”. Пам’ятаю, одна людина сказала мені, що після того, як її серце розбивали кілька разів, вона сказала: “Я не можу це зробити знову, я не можу, це дуже боляче”. Такою є реальність, істина саме така. Ми отримуємо досвід цієї істини, але заклик такий: “Люби, кохай, кохай”. І ми намагаємося, оскільки не знаємо, що робити, ця потреба рухає нами. Ми не знаємо, що робити, тому намагаємося знову.
І, зрештою, можливо, ми перестанемо намагатися спрямовувати любов на людей. “Я вже проходив через це. Це надто важко, більше не можу”. Тому ми заводимо собаку (сміх). “Я люблю свою собаку”. І це набагато простіше. “Ух ти, це легко. Із цього й треба було починати” (сміється). Насправді, ви можете відчути, що собака любить вас більше, ніж дружина. Ви можете це перевірити, є один хороший тест. Хочете дізнатися, хто любить вас більше: собака чи дружина? Можна й навпаки: порівняти собаку та чоловіка. Підходить для обох варіантів. Візьміть собаку та дружину, закрийте їх обох у багажнику своєї машини (сміх) і підіть. Поверніться за вісім годин, відкрийте багажник і подивіться, хто з них радий бачити вас більше (сміх). І ви дізнаєтесь, хто любить вас більше. Але якщо проводитимете цей тест, не звинувачуйте мене! (сміх)
І ось ви завели собаку: “О, мій песику, я люблю його, а він мене. Мені не потрібно робити багато, просто вигулювати його”. Із котами ще простіше. Але що ж далі? Собака вмирає, і ваше серце знову розбите, бо ви віддали його своєму собаці. І тепер воно знову розбите. Що ви робите? Йдете і заводьте ще одну. Нікого не любити неможливо.
Пам’ятаю, якось я працював у гірському містечку в Колорадо, виконував будівельні роботи з облаштування внутрішнього дворика невеликого будинку. У домі була жінка, з якою я був знайомий. Вони мали домашнє господарство, і вона прибирала в будинку. Її чоловік, якого я також знав, підійшов до мене (ми працювали у внутрішньому дворику) і сказав: «”Слухай, я зараз піду в будинок, і, якщо ти почуєш крик, не дивуйся, тому що нашого собаку щойно збила машина, і я маю повідомити про це своїй дружині”. Тож він пішов у дім, і, звичайно ж, пролунав крик: “А-а-а-а!” Вона кричала і плакала, а потім він вивів її надвір і посадив у машину. Дуже сумно. Я був дуже засмучений, це дуже зворушило моє серце. Але потім, через кілька тижнів вона завела нового собаку і почала заново.
Суть у тому, що ви не можете нікого не любити. Тому що такою є ваша сутність. Ви частинки любові, ви іскри любові. Тому ідея про те, що ви більше не будете нікого любити, нездійсненна. Але рішення, що позбавляє всього цього розчарування, в тому, щоб дізнатися, де знайти справжню любов.