Ми, частинки любові, у цьому світі відокремлені одна від одної перепоною, вона називається фальшивим его. Ми оточені тонким невидимим шаром хибного уявлення про справжнє “я”. Коли енергія любові, що виходить від нас, усіх нас, проходить крізь це фальшиве его, вона спотворюється, це більше не любов. Це — не любов, це — хтивість. І ми приймаємо її за любов, ми думаємо, що це любов.
Це не любов, це хтивість. Ось чому любов у цьому світі завдає найсильнішого болю, вона нас не задовольняє. У цьому світі той, кого ви найбільше любите, в кінцевому результаті часто стає тим, кого ви найбільше ненавидите. Люди, з якими у вас поверхневі взаємини, вам начебто подобаються, ви їх не ненавидите. Але той, кому ви кажете: “О, я люблю тебе!”, наступного разу чує: “Я тебе ненавиджу!”
Чому? Тому що це не любов, це хтивість. Хтивість означає, що інший повинен приносити мені задоволення, ось що означає хтивість. “Ти повинен приносити мені задоволення, весь світ повинен приносити мені задоволення”. Весь світ діє за цим принципом. Кожен індивід і світ загалом шукають задоволення. Це включає в себе всіх людей і все, що є навколо, – все повинно приносити мені задоволення. Любов і задоволення невід’ємні, але у формі хтивості любов перетворюється на прагнення отримувати задоволення, а не дарувати його.
Так що ми відчуваємо це задоволення, воно не таке, як ми хочемо, воно не задовольняє нас, коли приходить, ми гніваємось, і тому звідси народжується ненависть. Невдоволеність. Я споглядав об’єкт, я знав, що він зробить мене щасливим, я прив’язався до цього об’єкта задоволення, потім це бажання (хтивість) ставало більшим і більшим, і я залишився невдоволеним. Тому зараз я в гніві. З гніву народжується вся ця ненависть і неймовірно погані речі, що не приносять блага нікому. Він забруднює все.
У Ведах говориться, що гнів забруднює всіх. Він забруднює саму живу істоту і тих, хто знаходиться поруч. Ви колись гнівались? Звичайно. Коли ви поряд з кимось, хто справді в гніві, можна відчути забруднення, ви просто забруднюєтеся від цього. Навіть якщо ви самі не в гніві, ви відчуваєте: “Ого, це було щось дуже брудне”. Нікому це не подобається, але ми змушені робити це, тому що ця любов, любов у формі хтивості або хтивість у формі любові, як на це не поглянути, змушує нас це робити, будучи наймогутнішою силою.
Бачите, якщо повернутися до розмови про справжню любов, то любов – це наймогутніша сила. Немає сили рівній любові. Немає такої сили. Навіть Верховним Господом вона керує. Тому ті, хто любить Верховного Господа, справді Його любить, керують Ним. Верховним Господом керує любов, і це — досконалість. Бути керованим любов’ю – досконалість. Але бути керованим хтивістю – це повне спустошення.