Я маю багато історій, які я міг би розповісти, але час не дозволяє. На жаль, час нас постійно переслідує і, звичайно ж, він минає.
Так що ось як насправді все виглядає. І ті живі істоти, які знаходяться в більш простих тілах, вони багато не знають про всі ці складнощі, вони просто люблять, як, наприклад, собака. Просто вас люблять. Вам нічого не треба робити, він просто любить – дуже просто. Ось чому люди заводять собак. Прості хлопці. Просто кидаєте їм кістку. Дякую. (Аудиторія сміється).
Насправді, є невеликий тест, який ви можете провести. Скажімо, у вас є якийсь партнер – ваше кохання, і у вас є собака, і ви можете перевірити, хто вас більше любить. (Аудиторія сміється). Ось як виглядає цей тест: ви поміщаєте вашого коханого і вашого собаку в багажник своєї машини (Аудиторія сміється), закриваєте багажник, повертаєтеся за вісім годин і відкриваєте багажник. І побачите, хто з них більше радий вас бачити.(Аудиторія сміється, у залі лунають оплески). Краще не пробуйте. Це може створити справжні проблеми. (Аудиторія сміється).
У будь-якому разі ось як нам потрібно бачити любов в цьому світі. І також слід розуміти, що ми надто легковажно використовуємо слово “любов”. Фактично ми застосовуємо це до всього, що приносить нам задоволення. “О, я люблю піцу”, але піца не дає жодної любові, просто являє собою якесь задоволення. “Люблю свою машину”, “люблю свій будинок”, “люблю цю футболку”, “люблю цю гірлянду” – якесь задоволення. І так ми використовуємо це.
Тож все стає дешевшим. Найсерйозніше і найдорожче стає дешевим. Чим більше хтивості, тим більше, ми думаємо, у нас любові, але насправді це не так.
У Бхагавад-гіті Верховний Господь, Крішна, дає опис хтивості. Він дає опис у кількох різних місцях. Він починає це з пояснення того, як насправді це розвивається: “Споглядаючи об’єкти чуттів, людина розвиває у собі прихильність”.
Ми використовуємо тут ідею взаємин. Ви споглядаєте іншу особу, для вас вона представляє задоволення, і ви розвиваєте прив’язаність. “З прив’язаності розвивається хтивість”.
Хтивість – це той момент, коли все стає таким напруженим: “Я повинен мати цю людину”. І Крішна каже, що це та стадія. У нас є ці взаємини, хіть, ми отримали цю особу, але все це засноване на хтивості.
І Крішна каже, що з хтивості приходить гнів. Це наступна стадія. І те, що було таким солодким, тепер стає джерелом величезного гніву.
Я міг би дати цілу лекцію про гнів, тому що в Бхагавад-гіті описується гнів. Із хтивості приходить гнів. Ось чому ці взаємини такі тендітні.
Я читав у Росії таку статистику, що кожного року чотирнадцять тисяч жінок гинуть внаслідок домашнього насильства. Тобто домашнє насильство – це те, що відбувається у домі. А хіба дім це не те місце, де люди люблять один одного? Ну не зовсім – вони вбивають один одного. Вони так люблять один одного, що вбивають один одного. Але це не любов.
І це триває: із хтивості приходить гнів, а з гніву приходить втрата розуму. Ви впадаєте у гнів, ви втрачаєте розум. І в нашому прикладі ви починаєте щось розбивати, кричати, лаятись, бити, стріляти – щоб ви не робили. Це втрата розуму, тому що розумна людина цього не робить. Це продукт бажання.
І потім — втрата пам’яті, і людина падає в колодязь матеріального існування – повне пекло.
Це опис, який дає Крішна, і це має бути досконалим, тому що Він є Верховна Особа.
І Він також розповідає, бо Його запитав Його учень Арджуна…
Арджуна спитав Його: “Що це, наче це якась невидима сила, яка змушує мене щось робити навіть проти моєї волі?”
Я думаю, кожен із нас таке переживав. Ми насправді не хочемо це робити, але робимо, бо якась невидима сила змушує нас це зробити.
І Крішна відповідає: “Це хтивість, о Арджуно, яка народжується від зіткнення з гуною пристрасті і пізніше перетворюється на гнів. І це всепожираючий гріховний ворог всього людства”.