Коли ми випромінюємо свою любов, і вона проходить через фальшиве его, вона змінюється, вона стає спотвореною, вона стає протилежною. Тому ось ця чиста любов, яка наповнена всім добрим, тепла, живильна, – це те, чим ми є.
Коли вона проходить через фальшиве его, вона забруднюється, і ось на цьому боці – вже не любов. Це вже не та любов, яка живить і наповнює і так далі. Це не найчистіша чудова річ. Тепер це змінилося і перетворилося на хтивість.
Хтивість – це спотворене відображення любові. Якість любові – це давати. Нагородою за любов є те, що ви бачите, що ваш об’єкт любові щасливий. Ось це нагорода. Немає нічого пов’язаного з тим, що мені щось потрібне натомість. Це просто: я хочу бачити тебе щасливим.
І знову ж таки, повертаючись назад: мається на увазі, що ви бачите те, що Крішна задоволений. Крішна задоволений вами, тим, як ви живете. Цей зв’язок, він присутній, ця любов, вона випромінюється і таке інше. І це єдиний момент, коли ми по-справжньому задоволені, коли ми по-справжньому щасливі. Ми відчуваємо смак любові до Бога і ми відчуваємо смак того, як Бог любить нас. Більше нема чого очікувати, тобто не існує нічого більше, ніж це.
Але з іншого боку фальшивого его перебуває хтивість. І це протилежне. Хтивість – це стан, коли ви берете. “Я хочу, я центр всього”. Пам’ятаєте? Ось у цій спотвореній уяві я — центр всього. “Я хочу, щоб ти приносив мені задоволення таким чином, таким і таким”. У наших взаєминах “кохання” ви, напевно, чули такі фрази: “Я люблю тебе, я тобі все даю, а що ти мені даєш? Що?”, “Я тебе люблю більше, ніж ти любиш мене”, “Я не отримую те, що повинен”, – це все в один бік. Це не любов.
І оскільки хтивість ніколи нас не задовольняє, тому що хтивість не може задовольнити, тому ми завжди трохи заздрісні, розлючені, розчаровані, ми ревниві. І чим більше хтивості є у нас, тим більше в нас проявляється те, що можна назвати “небажані якості”.
Ми обираємо собі партнера, тому що він є для нас певним набором задоволень. Ми дивимося на іншу людину, по суті, на її тіло. Зазвичай жіноче тіло, але іноді ми дивимося також і на тонке тіло, і для нас це велике задоволення. І як завжди ми слідуємо за цим задоволенням з таким уявленням, що це зробить нас щасливими. Це може бути досить коротке задоволення, можливо всього на одну ніч, наприклад. “Сьогодні вночі ми добре проведемо час”. Або це може бути на більш глибокому, емоційному рівні: “Ця людина задовольнить мене не лише фізично, а й емоційно. Я отримаю більш глибоке задоволення”.
Але це повністю не задовольняє, тому що це не кохання, це виглядає так, відчувається так. Але хтивість дуже майстерно маскується під любов. І у цьому світі це все, що ми знаємо. Тому що інша людина, так само пропускає свою енергію любові через фальшиве его. Тож у найкращому разі це – взаємна експлуатація. Я експлуатуватиму тебе для свого задоволення, а ти експлуатуватимеш мене для свого, і це те, що називається “хороші взаємини”.
Але, звичайно ж, ми ніколи повністю не задоволені. Так що закінчується це все тим, що чим більше ми любимо один одного, тим зрештою ми більше ненавидимо один одного. “Я тебе так люблю”, “Я тебе так ненавиджу”, “Я її так любив, що я її вбив”. Ух ти! Ну не знаю… (Аудиторія сміється).