Добре, давайте відмотаємо трохи назад. Деякі люди кажуть, що Бог — це любов. Це правильно. Дух — це любов, не можна відокремити любов від духу. Це вічний невід’ємний стан, так само, як не можна відокремити вологість від води – вода завжди волога. Так що дух — це любов, і любов — це дух.
Тож ми такі маленькі духовні люблячі особистості. І в нашому чистому первинному не забрудненому стані ця любов спрямована на Крішну (Верховну Особу Господа у первинному прояві, Всевишнього). І звичайно, мені потрібно пояснити тут, тому що деякі неправильно зрозуміють. Крішна – це вмістилище любові, вся любов походить з вмістилища. Ми походимо з вмістилища. Тож це джерело. І коли у нас є такі взаємини любові з Крішною,— ми наповнені любов’ю. Так само, як коли ви приєднуєтеся до вмістилища — там безмежна кількість води, достатня, щоб задовольнити всі ваші потреби, але також достатня, щоб роздавати усім іншим.
Дехто каже: “Ну… ти кажеш: люби Бога, а як щодо моєї дружини, моїх дітей, моїх друзів?” Але вони включені у це. Якщо ви по-справжньому любите Бога, ви по-справжньому любите всіх повністю. Це справжнє кохання.
І тепер, коли ми, такі люблячі особи, які випромінюють любов, покриваємось фальшивим его, любов, яку я випромінюю, має пройти через фальшиве его.
Є приклад, він не дуже добрий, але ми використаємо. Ось ця пляшка, вона — зелена, правильно? А ось це — світло, воно — біле. Якщо я пропущу це світло через цю пляшку, яка є зеленим склом, то ось з цього боку світло біле, а з цього — зелене. А світло, воно — біле чи воно — зелене? Це залежить від того, з якого боку ви дивитеся. З цього боку воно біле, а з цього – зелене, тобто воно забруднюється і стає зеленим. Якщо ви приберете те, що забруднює його, то світло стане білим і тут, і тут, не буде більше зеленого.