І одне з них – це любов. Насправді сама сутність душі – це любов. Пам’ятайте, можливо, ви чули такий вислів: “Бог – це любов”. Хтось чув? Це звичайна справа, Бог – це любов. Це правда. Це не просто приказка – це правда. Тож сутність Верховної Особи – це любов. Сутність Всевишнього – це любов, і ми є невід’ємними частинками Всевишнього. Щоб це було зрозуміліше – ми діти Всевишнього. Усі якості, якими володіє Верховний Господь, присутні також і в нас. Але у дуже невеликій кількості. У нас є ті ж якості, але в дуже маленькій кількості.
Як приклад можна навести алмаз. Якщо ви візьмете уламок алмазу. В уламка будуть ті самі якості, що й у початкового алмазу. Але тільки в дуже невеликій кількості. Це саме так. І це те, хто ми є насправді. Тож суть усього цього – любов. Ось хто ми: ми – це любов.
І тому ми завжди шукаємо те, що називаємо справжнє “я”. Те, що ми насправді шукаємо, – це любов. Це те, хто ми. Це наше справжнє “я”. Це те, чого ми потребуємо. Не так, що це те, що нам подобається, – це те, в чому ми відчуваємо потребу. Це живлення, це щастя, це наповнення самої нашої сутності. І тому всі і всюди шукають одного й того самого. І що найпривабливіше, що стосується любові? Найбажаніше? Це те, що вона приносить задоволення. Ось що таке любов. Це найбільше задоволення.
Ось чому всі шукають насолоду. Усюди і всі мають одну й ту саму мету. Мета – це задоволення. І ми знаємо, що є задоволення в їжі, задоволення в спорті, задоволення в кіно, в новому одязі або в будинку. Але ми знаємо, що це все поверхово і тимчасово – насправді не задоволення, не таке вже й задоволення. Ми знаємо, що те, що справді є наповнюючим та повним задоволенням, це любов. Усі це знають. Вам потрібно вчити це у школі?
Вам не потрібно йти до школи, щоб навчатися цьому. Це знають малі немовлята. Він не знає, як ходити і не знає, як говорити, він не знає, хто він — нічого не знає. Але одне він знає: мені потрібна любов. І мама представляє собою це. Ви забираєте маму, і у дитини великі проблеми.
Ось чому весь світ стає божевільним зараз. Тому що ми не маємо того, що нам потрібно. Ми обіймаємо свої об’єкти любові, але це не працює. Зрештою, ми все більше і більше стаємо божевільними. Яка причина стоїть за цим? Це насправді це досить технічна лекція. Це не лекція про романи.
Ось як це працює. Нам необхідна любов. Ми шукаємо її, але де її знайти? Ми знаємо одне, вона в іншій особі. Звичайно, все, що являє собою задоволення … Часто ми говоримо: “Я люблю це!” Я люблю свій будинок, я люблю свою машину, я люблю свою сорочку, я люблю ці кросівки, я люблю захід сонця! Люблю… будь що. Я люблю щось, тому що це дає мені насолоду.
Ми просто використовуємо це слово. Тому що це слово відображає найвищий рівень опису задоволення, так? Ви поки що стежите за думкою? Але те, що ми насправді говоримо, це те, що “мені потрібна любов”. У Бітлів є пісня, якщо ви, звичайно, ще пам’ятаєте Бітлз. Була така група. І вони мали одну дуже популярну пісню – “Все, що нам потрібно – це любов”. Усі пам’ятають, так? І це правда. Немає нічого неправильного у цьому твердженні, це так і є. І де б ми не знайшли душу, скрізь буде, скрізь у неї буде та сама потреба. Собака, кішка – всі потребують того самого. Тому що духовна душа мертва без любові. Насправді душу неможливо вбити, тому що вона вічна, але вона мертва, що стосується будь-якого задоволення.
Ось чому так багато людей у цьому світі почуваються мертвими. “Я живий, але я мертвий”. Тому що в мене немає цієї іскри життя, а саме любові. Але в нас є те, що ми називаємо любов’ю. Та насправді це не любов. Це підроблена любов. Це спотворене відображення любові. Але давайте я повернуся трохи назад, і потім ми прийдемо до цієї теми. Вам потрібно дуже уважно слухати, щоб простежити.