І Верховна Особа також має волю, Вищу волю, і Його воля завжди виконується. Моя воля виконується дуже рідко. І доти, доки я дію незалежно від волі Всевишнього, я відповідаю за всі свої дії. Такий закон карми. Але якщо я поєдную свою волю з волею Всевишнього, роблю те, що роблю, тому що це Його воля, а не моя, то за такі дії немає карми. Це дії вільні від карми.
Наведемо приклад. Є пожежник. Він працює на пожежній станції. Спрацьовує сирена, він вискакує, стрибає у вантажівку, заводить пожежну машину, їде та проїжджає не за правилами – проїжджає на червоне світло. Під’їжджає до перехрестя, а там — червоне світло, він проїжджає на нього, там є поліцейський, який нічого не робить. Він їде дорогою з одностороннім рухом, і насправді поліцейський попереду нього допомагає йому – жодних порушень, абсолютно. І він повертається після пожежі, все гаразд. Він закінчує роботу, сідає у свою машину, під’їжджає на те саме перехрестя, там стоїть той самий поліцейський, він проїжджає на червоне світло, і той самий поліцейський зупиняє його і виписує йому штраф. В чому різниця? У першому випадку він мав повноваження робити ці речі, він діяв на основі Вищого авторитету. У другому випадку він діяв незалежно, тепер він несе повну відповідальність. Тож це так.
По суті, ми проживаємо своє життя незалежно і створюємо всю цю карму. І процес бхакті-йоги, це процес, повний досконалості, це те, що ми практикуємо, і це те, чого ми навчаємо. У процесі бхакті-йоги ми вчимося, як поступово поєднувати свою волю з волею Всевишнього. Ми починаємо робити те, що ми робимо відповідно до Його настанов, з Його керівництвом. Це називається “віддане служіння”.
І коли ми робимо це, то насправді ми зустрічаємось із Верховним Господом, і починають розвиватися взаємини. Коли ми діємо таким чином, то карми немає. І не тільки ця, а й попередня карма, яку ми накопичили за багато життів, усувається. Так що з моменту, коли я починаю це робити, я не створюю нової карми, вся попередня карма очищується, усувається, і я приходжу до кінця свого життя без карми. І це означає, що мені не потрібно буде ще раз народжуватися, щоб отримати плоди своєї карми, бо я не маю жодної карми. 1/3 всієї проблеми вирішено.
А що на рахунок ось цієї прив’язаності? Це дуже сильно. Все це добре працює разом.
Наведемо такий приклад: є молода дівчина, вона працює секретаркою і отримує свою першу роботу. І вона знає, що вона не дуже хороша секретарка, але їй потрібна ця робота – це її життя, від цього залежить її харчування, виживання. Так що вона завжди дуже нервує, коли приходить начальник: “Ой, мене можуть звільнити, він може побачити, що я погана працівниця”. Вона така рада, коли він не приходить: “Він поїхав у відрядження – чудово, сподіваюся, він буде там якомога довше”. І так далі. Але тим не менш, у міру того як вони щодня спілкуються, все це потихеньку починає змінюватися, їм стає зручно один з одним. Вони разом вирушають на ділові обіди, і все це ще більше змінюється. Вони разом їздять у кілька відряджень. І ви знаєте продовження історії, вони прив’язуються та закохуються. Це найгірше жахіття усіх дружин: цього не мало статися, але це сталося. Це відбувається постійно. Чому? Тому що там розвиваються взаємини. Через ці взаємини все її відношення до роботи змінюється. Спочатку вона була прив’язана до роботи: моя робота, я в центрі. Але потім вона вже прив’язується до начальника, вона перенаправила свою прив’язаність від роботи до начальника. Тепер вона вже не в центрі – він у центрі, тепер вона обертається навколо нього.
І подібним чином, коли ми розвиваємо свої взаємини з Верховним Господом, і Він опиняється в центрі, то наші матеріальні прив’язаності поступово зменшуються та зникають. І вони замінюються духовними прив’язаностями. Я, як і раніше, прив’язаний, тому що така природа душі, але тепер це досконалість прив’язаності, прив’язаність до Верховного Господа.
Так що я можу прийти до кінця свого життя без матеріальних прив’язаностей, і з сильною духовною прив’язаністю. Пам’ятайте, що прив’язаність до іншої особи – це дуже сильна прив’язаність.
Як щодо матеріальних бажань? Все це частина цього самого процесу. Знову ж таки, спочатку секретарка сподівалася, що він не прийде в офіс, а тепер: “Де він? Вже десять хвилин минуло”. Раніше: “Він їде у тривале відрядження, чудово. Сподіваюся, що він залишиться там назавжди!” А тепер: “Сподіваюся, що він візьме мене з собою”. Все змінюється. Тепер її бажання – приносити задоволення. Яку мені зробити зачіску, які парфуми, яку помаду, яке плаття? “О, я працюватиму допізна, я допоможу тобі після роботи, мені не треба платити за це”. І різниця лише у взаєминах.
Все це ґрунтується на взаєминах. Отже, коли ми маємо такі взаємини з Верховним Господом, наші бажання так само змінюються. І матеріальні бажання замінюються на духовні бажання. І я добігаю кінця свого життя, що неминуче, але тепер все по-іншому, у мене немає карми. Насправді я не маю матеріальної прив’язаності, може бути щось легке, але нічого серйозного. У мене є сильна духовна прив’язаність. Я не маю матеріальних бажань, але маю дуже сильні духовні бажання, тому це те, що переносить мене в духовний світ. Називається “назад додому”.
Ми тут вже досить довго, але ми можемо повернутися до нашого чудового дому і відновити свої взаємини там із Верховним Господом. Така мета у житті. Це єдиний спосіб, як вийти з колеса народження та смерті. Тож це вибір кожного. Пам’ятайте, ми маємо вільну волю.
Отже, якщо ми знаємо, який є вибір, ми маємо можливість зробити вибір. Але якщо ми не знаємо, який є вибір, то у нас навіть немає можливості зробити його. І є одна діяльність, яка більше, ніж будь-яка інша діяльність, приводить до того, що все це стає реальністю – це мантра-медитація. Це найбільш очищуюча діяльність, що найбільш вдовільняюча. Це дар, який дав нам Верховний Господь. Він дав нам це як дар – можливість повернутися у духовний світ.
Весь процес бхакті-йоги повнений. Але головна діяльність – це мантра-медитація. Тому ми завжди закликаємо людей. Чому ні? Це дуже просто, це безкоштовно. І ви виявите, якщо ви ще поки не виявили, що це радісно, на глибшому рівні.
Тож ось такі ідеї на сьогодні. Час летить швидко. Якщо ви хочете поставити якісь питання, ми маємо 22 хвилини. Ми поспіваємо п’ять хвилин, поки ви пишете свої запитання. Я співаю – ви слухаєте, а потім — ви співаєте і я слухаю.