Сьогодні ми говоритимемо про Веди. Це надзвичайно широка тема. Але ми намагатимемося стиснути її і дати уявлення про суть ведичного вчення.
Веди – це насправді письмове джерело знання йоги. У Ведах описуються різні системи йоги; різні місця, в які можуть привести людину ці системи. Веди також дуже ясно описують життя у всіх його аспектах. Отже, є різні системи йоги, є різні види медитації. Але у Ведах скрізь йдеться про те, що медитаціямає дуже велику цінність. І вона не лише цінна, а й необхідна.
Перед тим, як почати, я завжди висловлюю повагу своїм духовним вчителям, які передали нам це знання. Вся ця інформація походить з Вед – найдревніших священних писань. Вони були записані 5000 років тому. Деякі люди кажуть: “Навіщо мені слідувати цьому вченню? Це написала просто якась людина!” Але це не так. Насправді це було записано інкарнацією (втіленням) Верховного Господа – Шрілою В’ясадевою. І Він відомий як літературна інкарнація Бога.
І, звичайно ж, це знання вічне. Отже, до того як бути записаним, воно передавалося від одного досконалого духовного вчителя іншому. Такий ланцюг досконалих вчителів називається ланцюгом учнівської послідовності, або парампарою. Ми перебуваємо в парампарі, яка називається “Брахма Сампрадая”. І ми вважаємо, що нам дуже пощастило, що ми отримуємо знання з такого ланцюга. Тож це не моя думка. Я просто передаю цю давню науку.
Але те, що важливо щодо Вед, – це не їхня історія. Важливе їхнє послання. Знання, інформація, що міститься у Ведах. Слово “веда” означає “істина”, також його можна перекласти як “знання”. Отже Веди – це істина, або чисте знання. І вони містять всю інформацію про всі аспекти життя.
Звісно, є багато “обличь” життя. Є матеріальне життя – коли ми у цих тілах. І ця арена життя потребує дуже великої діяльності. Найпростіше, наприклад, — прийом їжі. Для того, щоб підтримувати тіло живим, ми повинні їсти. Тому Веди описують досконале харчування для людей. А також те, як підтримувати тіло здоровим. Це називається аюрведичною медициною. І, звичайно, це матеріальне життя вимагає того, щоб ми спали. Веди вчать тому, як спати, о котрій годині дня і так далі.
У Ведах є інформація про політичну науку, військову справу і так далі; про те, як отримати найбільшу матеріальну користь – чим для цього займатись, а чого уникати; інформація про закони карми; інформація про реінкарнацію. Немає жодного аспекту життя, який не був би описаний у Ведах. Навіть дихання. Ми навіть не знаємо, як правильно дихати. Ми всі дихаємо з народження до смерті, але мало хто дихає правильно. Веди вчать нас – є розділ, який називається пранаяма (відрегульоване дихання). І так далі.
Але все знання починається з розуміння того, хто ми є. Я маю на увазі, хто це все робить? Хто дихає, хто їсть, хто спить, хто реінкарнує? Хто ми? У Бхагавад-гіті душа описується як дуже маленька. Її розмір дорівнює одній десятитисячній кінчика волосини. Ось наскільки ми великі. Давайте розглянемо це докладніше. Ви берете одну волосину зі своєї голови і дуже гострим ножиком ділите її на сто частин. Берете одну з цих частин, інші викидаєте. Потім іншим ножем (сміється) ділите ту частину на сто частин. Берете одну з них, повертаєте до себе торцем і тепер дивіться на неї. І це – наскільки ви “великі” (сміється). Тож коли наступного разу ви відчуєте себе дуже великим, гордим: “Подивися на мене! Я великий хлопець!” Ага, я бачу. Ти дуже великий (сміється).
Ведичне знання настільки повне, що ніхто не в змозі його зрозуміти. Ви не можете розкрити його. Йдеться про те, що воно незбагненне. Але ми можемо його прийняти. І це один із способів розуміння цього знання – його прийняття. “Чи можете ви довести це знання?” Щось можна, але більшу частину – ні. Чи можете ви довести, що ми дух у лабораторіях? Не так, як це роблять вчені. Питання “А що таке життя?”, “Звідки воно походить?” завжди приводили вчених у замішання. Вони кажуть (оскільки вони не мають іншого обґрунтування, іншого рішення), що життя походить з матерії. Хоча ніхто цього ніколи не бачив, це ніколи не повторювалося. Але вони хочуть, щоб ми в це повірили. І, на жаль, ми віримо.
Але це не так – життя не походить із матерії, життя походить із життя. І не потрібно бути космічним вченим, щоби це побачити. Жива мама та живий тато поєднуються разом, і у них виходить дитина. Якщо ви помістите мертву маму та мертвого тата в одну кімнату хоч на 100 років, не буде жодних дітей (сміється). Життя походить із життя. І нам потрібно дізнатися про нього.
Але проблема в тому, що ми неправильно ототожнюємо себе. Ми приходимо до висновку (насправді нас так навчають) про те, що ми – матеріальне тіло. Ось хто ми. І протягом усього нашого життя ми використовуємо це хибне розуміння. І ось чому життя таке важке. Тому що це не ми.
Є така хвороба – називається амнезія. Коли раптом без причини, ви не знаєте, хто ви. Ви не знаєте, хто ваша мама, хто ваш тато, де ви мешкаєте – ви нічого не знаєте. Все раптом забуто. І, звичайно, це дуже, дуже трагічно, сповнене стресом і збентеженням. А інша версія цього – хвороба Альцгеймера. Мій батько помер від хвороби Альцгеймера. І в міру того, як хвороба прогресувала, він повністю забував, хто він, хто був його дружиною 63 роки, не міг зрозуміти, питав: “А хто ти? Що ти робиш у мене вдома?” Він не знав, хто я, і таке інше. Це дуже, дуже велике занепокоєння.
Але при цьому ми життя за життям проводимо саме так, дуже стурбовані багатьма речами. Намагаємося знайти рішення та не знаємо, як це зробити. Але всі інші в такому ж стані, тому це вважається звичайною справою. Ми так і кажемо: “Ну, це нормально…” Але це ненормально. Це дуже ненормально. Тому часто нам здається, що із життям щось не так. І насправді, коли ми приходимо до цього знання, воно дає нам відповіді про життя.
Тож ми – вічна духовна душа у тимчасовому матеріальному тілі, з яким ототожнюємо себе, думаючи, що це і є ми.
Одна з найбільших загроз у житті – це смерть. Якщо ви подумаєте про це… Ми все життя намагаємось не вмерти. Чому ви їсте? “Ну мені ж треба їсти, інакше я помру!” Чому ви дихаєте? Іноді буває, що ми не можемо дихати, якщо ковтаємо щось і це застрягає у вас у горлі. І це так страшно. Чому ми не стрибаємо з якихось високих будівель? “Я не хочу померти!” Чому ми дивимося на всі боки перед тим, як перетнути вулицю? “Я не хочу, щоби мене вбили. Я не хочу, щоб у мене був рак, не хочу те, не хочу це… Тому що це вб’є мене”. Розумієте?
Це те, що ми робимо. По суті, ми все життя намагаємося не померти і все одно вмираємо. Ми програємо. “Дідько, я боровся все своє життя! І все одно вмираю!” (сміється) І це виглядає неправильним, чи не так? Коли ви наближаєтеся до смерті, можливо, через старість чи якусь смертельну хворобу, вам не здається це правильним: “Я не повинен вмирати!” Насправді ви й не помрете. Інтуїтивно ви відчуваєте свою вічність. Але оскільки ми ототожнюємо себе з тілом, що дійсно приходить і йде, це дуже великий стрес.