Ми завжди тривожимося з приводу нашого тіла з різних точок зору. Можливо, ми не виглядаємо так, як хотіли б виглядати. Ми стурбовані: “Я не хочу виглядати так, як я виглядаю. Я надто товстий чи потворний”, – і таке інше. Занепокоєння. Або: “Я хворію”. Тепер рак настільки поширений. Остання статистика каже, що один із трьох матиме рак. І всі знають, що рак – це погано. Отже, якщо у нас його немає, то ми надіємося: “Я надіюся, що у мене його не буде”. У тривозі. Можливо, у нас якийсь біль десь і ми йдемо здавати аналізи і сподіваємося, що вони його не знайдуть. Або фінансові занепокоєння, хвилювання з приводу взаємин, стурбованість через старість тощо. Кожна частина нашого життя часто веде до занепокоєння.
Що ж із цим робити? По-перше, давайте спочатку розглянемо, що є причиною занепокоєння. Тепер, коли ми знаємо, хто ми, так? Ми духовні душі, ми не є наші матеріальні тіла. Ми не грубе тіло і ми не тонке тіло – ми духовна особа в середині цього. І природа душі, всіх душ, відначальний стан для будь-якої душі – це задоволення, бути щасливим, задоволеним, у безпеці, захищеним. І коли так відбувається, то занепокоєння немає. Коли ми маємо цей стан – у нас немає тривог. Але у матеріальному світі, у матеріальному житті, з матеріальною свідомістю у нас цього немає. Насправді, для всіх нас метою є задоволення. Ось чому всі шукають насолоду – така наша природа, ми хочемо бути щасливими. Але проблема відбувається через те, що ми ототожнюємо себе зі своїм тілом: “Я думаю, що я тіло. Фізичне тіло чи розум, чи те й інше”. І тому я приходжу до висновку, що щастя буде від того, що я зроблю своє тіло щасливим. Якщо я зроблю своє тіло щасливим, а саме себе, то буду щасливим.
І це все, що ми намагаємося зробити. І як ви робите тіло щасливим? Задовольняючи, стимулюючи, відчуваючи – даючи чуттям задоволення. Так що у нас є робочі чуття: очі, ніс, вуха, язик і чуття дотику, які включають геніталії. Коли я приводжу свої чуття в контакт з об’єктами, що приносять задоволення, я відчуваю якесь задоволення. І тому це те, що ми всі намагаємось зробити. Наші очі завжди дуже активно шукають насолоди. Що мені подобається бачити? Гарне обличчя: “О!” “Мені подобається весна, тому що квіти такі красиві, мені подобається ця краса”. “Я люблю ходити в кіно, тому що я люблю дивитися кіно”. І так далі. Залежить від того, що ми бачимо як насолоду. Розумієте? Деякі бачать якийсь гарний ліс, і для них це втілює задоволення, вони кажуть: “О, яке задоволення!” Але коли бізнесмен дивиться на ліс, він дивиться так: “О! скільки тут деревини! Я можу все це зрубати та продати, і заробити багато грошей”. Таке задоволення. Але ідея та сама – пошук задоволення.
Те саме ми робимо з вухами – які ми любимо звуки? Прекрасний приклад – музика. Є стільки різних видів музики: починаючи з оперної до хіп-хопу. Я маю на увазі, настільки далеко це може бути одне від одного. Тож усіх приваблює якась музика. І люди записують музику на телефони. У всіх є телефони і у всіх є музика. І всі мають навушники, щоб вони могли ходити і слухати: “Мені подобається це. Це приносить мені задоволення”. Розумієте?
Ніс – те саме. Нам подобаються приємні ароматні запахи. Знову ж таки, квіти, вони такі приємні, бо вони так приємно пахнуть. Вони являють собою задоволення для очей та для носа. Ми йдемо повз ресторан-піцерію: “О!” Відчуваємо запах піци, заходимо всередину. Парфумерія – це те, для чого вона взагалі призначена: щоб принести задоволення, щоб привабити когось запахом.
Язик – те саме. Він дуже активний цілий день. “Що я можу покласти на свій язик?” Починаючи з ароматизованого ополіскувача для рота вранці, далі – сніданок, цукерки, морозиво та нескінченна кількість задоволень для язика. І, звичайно ж, чуття дотику: мені подобається це на дотик. І, як я сказав, це включає геніталії, тому це дуже-дуже велике уособлення задоволення. Розумієте?
А потім є більш тонке задоволення для розуму: ментальне та емоційне задоволення. Насправді більша частина отримання задоволення відбувається в думці. Сам собою об’єкт не настільки вже приємний, порівняно з нашими думками про нього. “О, я збираюся це зробити. У п’ятницю я піду до ресторану з тим, кого найбільше люблю, і чудово там проведу час. Я замовлю ось цю страву – свою улюблену”. І ми думаємо про це цілий тиждень: “Я буду з цією прекрасною людиною. Ми будемо насолоджуватися цією їжею”. Ми все це собі збільшуємо, збільшуємо. І, нарешті, настає вечір п’ятниці, і ви робите те, що ви планували зробити. Приходить ця чудова їжа, але за 15 хвилин вона закінчена – це було надто коротко. Але я не збираюся кидати, замовляю десерт. Я вже ситий по сюди, але мені ж треба продовжити задоволення. Ви їсте, ви переїдаєте, і задоволення перетворюється на біль: об’ївся, нетравлення, погладшаю. “Навіщо це зробив? Стільки грошей коштувало!” А потім ми починаємо сперечатися з тим, кого ми любимо. Тож не спрацювало так, як я запланував. Але наступного тижня ми забуваємо про все неприємне і думаємо: “О, це було супер!” І плануємо знову. Це те, що ми завжди робимо у своєму житті, – женемося за задоволенням. І завжди стурбовані через це.