Але що таке життя? Це питання, на яке людям з незапам’ятних часів важко дати відповідь. Якщо ви запитаєте вчених, що таке життя, вони не можуть сказати вам, тому що вони нічого не знають про духовну енергію. Духовна енергія жива, немає такого поняття як «мертва духовна енергія». Вона завжди жива. А матеріальна енергія ніколи не жива, тому вони цілком протилежні. І ця давня наука свідчить, що ми з вами є цією духовною енергією. І в Бхагавад-гіті, наприклад, дуже детально розглядається, дається дуже багато подробиць про цю живу частинку, якою ми є. Ми найдрібніша іскорка духовної енергії. І це те, що називають душею, це душа. Ми, маленька духовна частинка, вічні, бо дух вічний.
Бачите, матерія тимчасова. Деякі форми матерії існують дуже довго, але це тимчасово. Немає такого поняття як “вічна матерія” – вона завжди тимчасова. Будучи матеріальними, наші тіла є тимчасовими. І це створює дуже велику проблему, замішання у нашому житті. Ми – найдрібніша духовна душа всередині цього тимчасового тіла. У нас тут дві суперечливі речі: вічна душа та тимчасове тіло. І, на жаль, ми ототожнюємо себе із цим тимчасовим тілом. Ми постійно говоримо про це: «Яким би моє тіло не було – це я. Якщо я в жіночому тілі, тоді я жінка, якщо я в чоловічому тілі – я чоловік. Якщо я народився в Казахстані – я казах, якщо я народився в Америці – я американець і таке інше. Я – тіло». Така наша свідомість, таке наше сприйняття.
І під дією цієї, насправді, ілюзії, тому що це неправда, під дією цієї ілюзії ми страждаємо. Тому що насправді я відчуваю свою вічну природу. Але я перебуваю у тимчасовому тілі. І вони взагалі непорівнянні. І з народження до смерті, мається на увазі з моменту, коли я увійшов у тіло і до моменту, коли я виходжу з тіла, я перебуваю в стані постійної загрози, що я помру. Розумієте? Ми завжди боїмося, що ми помремо. Коли ми переходимо дорогу і машина мчить, є, звичайно, закон, що він повинен зупинитися там, де намальовані білі смужки, тому машина зупиниться – не турбуйтеся. Машина зупиниться, але ви турбуєтеся, тому що ви не впевнені, не можете гарантувати, що хлопець, який веде машину, зупиниться. Ви постійно ось так: готові побігти, тому що ви не хочете вмирати. Розумієте? Ми їмо: “Якщо я не поїм, я помру”. «Якась нова хвороба. Якщо я її підчеплю, то можу померти». “У мене рак … О, я помру!” «Я старію… О, я помру!»
– Я боюся висоти
– Чому ти боїшся висоти?
– Тому що якщо я впаду звідси, я можу померти.
Розумієте? Завжди є загроза смерті. Хтось, наприклад, може вдертися в будинок до мене вночі і вбити мене. Або я йду вулицею і темно – хтось може вискочити з темряви та вбити мене, і я весь час озираюсь. Постійно перебуваємо під дією, під страхом. І приходить старість, якщо ми добираємось до цього. Зрештою – смерть. Ми боїмося смерті. Тому що ми не відчуваємо, що це вірно, ми не відчуваємо, що це нормально. Я вічний. І це (смерть) не виглядає нормальним. Я відчуваю це протиріччя. І ось проблема номер один: вічний «я» у тимчасовому тілі, тож насправді я не можу розслабитися. Хтось скаже: “Та що ви про це хвилюєтеся?” Але ми хвилюємось.
Але душа вічна, душу неможливо вбити. Ніхто не вмирає – ми просто залишаємо тіло. Господь каже це у Бхагавад-гіті: «Для душі не існує ні народження, ні смерті». Ми не народжуємось і ми не вмираємо. Істина полягає в тому, що ми входимо до тіла. Тіло починає рости в утробі. Чому? Бо особистість, душа, перебуває там. Там є жива частинка життя. І тіло продовжує рости в утробі доти, доки йому не приходить час залишити утробу, і це називають «народження». Але це не народження, це просто вихід тіла з утроби. Душа проходить ці періоди.
І, знову ж таки, це описується в Бхагавад-гіті: душа входить у тіло, і тіло починає своє існування, скажімо так. І такий цикл тіла: починає існувати, росте, підтримує свою форму якийсь час, виробляє побічні продукти, в’яне та йде. У кімнаті зараз різні особи знаходяться на різних стадіях цієї послідовності: деякі в стадії зростання, деякі в стадії підтримки форми, деякі з нас у стадії в’янення. І потім, незалежно ні від чого, тілу приходить кінець, а ми продовжуємо шлях. Для душі немає ні народження, ні смерті – ми вічні. “Хтось помер”. Він не помер. Розумієте? Він просто перейшов в інший вимір, в інше тіло в залежності від його дій, від його карми, його бажань, уподобань – все це впливає на те, куди він вирушив. Це може бути ця планета, можливо інша. Це може бути будь-яка з 8 400 000 форм життів. Душа продовжує життя, це називається “переселення душі”, і це наша подорож. Ми знаходимося в цій подорожі з незапам’ятних часів і, як і раніше, в дорозі.