Питання: Чому ми не пам’ятаємо свої минулі життя? Дякую.
Відповідь: В основному тому, що ми прийшли сюди насолоджуватися незалежно від Бога. Насправді ми прийшли для того, щоб забути Бога. Тому що пам’ятання про Бога і моє становище означає, що Він – Пан, а я – слуга, і таким чином я не можу грати в гру насолоди: я той, хто насолоджується, я – пан.
Ми граємо в цю гру: я – Бог, і я отримую насолоди через свої почуття. А світ влаштований таким чином, що в ньому багато страждань. Це центр реабілітації. І в міру того, як ми проживаємо життя, намагаючись все більше і більше насолоджуватися, ми відчуваємо все більше розчарування, тому що тут стільки болю, нещасть, страждань, труднощів і таке інше. Розумієте? Тому моя ілюзія вроді як руйнується.
І коли я приймаю нове народження, я нічого не пам’ятаю. Я дивлюся на світ: «Я можу насолоджуватися тут, я добре проведу тут час! Весь цей світ для мого задоволення!» І тепер я «свіженький». Я знову поринаю в повну ілюзію, що я можу тут насолоджуватися. Я не пам’ятаю смертей, хвороб, розчарувань та розбитого серця – нічого з того. Тож ми знову починаємо: «О, так», а потім знову… Тому щоразу у нас новий старт.