Коли ми маємо такі взаємини з Верховним Господом, коли ми знаходимося в Його руках, з нами все гаразд. Ми знаємо, що ми захищені, ми не тривожимося. Весь цей стрес, весь страх ідуть – і це єдине рішення. З того моменту, як ми прийняли рішення почати робити це, життя починає приносити все менше і менше стресу. Звичайно, фізичний стрес залишається, тому що забруднене довкілля, повітря, вода, їжа. Але, знову ж таки, ми робимо максимально те, що можемо з того, що є. Ми розуміємо, що є негативний вплив, і ми намагаємося, як можемо, працювати з цим і намагатися зробити з цього максимально здорове життя. І це дуже зменшить стрес. Тобто стрес все одно буде, тому що ми у світі, забрудненому стресом. Його буде набагато менше, у нас буде укріплена імунна система, тому наша реакція теж буде набагато спокійнішою.
Розум буде у набагато меншому стресі. Тобто розум буде набагато укріпленіший у тому, щоб мати справу зі стресом. Ми не говоримо про те, що стрес навколо нас зникне – він не зникне, але наша здатність мати справу з ним і справлятися з ним дуже сильно збільшиться. І тоді ми не будемо у стресі. Ми зможемо дуже добре мати з цим справу, тому що ми маємо інше життя, інший притулок, інший світ, іншу причина, щоб жити. І все це вже не так важливо. Коли трапляються якісь нещастя, коли ми щось втрачаємо, коли щось погане відбувається у житті, – ми не втрачаємо… не така велика справа, тому це не завдає такого великого стресу. Тому я не страждаю через це, я даю цьому раду.
Я маю із цим справу і все, і життя настільки відрізняється. І я – духовна душа, отримую живлення, отримую наповнення, задоволення. Так що в мене все гаразд і я щасливий. Навколо мене може все розвалюватись на шматки, включаючи, можливо, навіть моє тіло. У старості тіло починає розвалюватися. Ви, приятелі, молоді, але коли ви починаєте ставати старшим, тіло починає розвалюватися, але це не призводить до стресу. «О Боже, що я робитиму?» Ви просто розумієте: “Ну ось, звичайно, і що тепер – тут немає жодного сюрпризу”, – і нормально до цього ставитеся. А всередині ви спокійні, задоволені та щасливі. І це той світ, у якому ви мешкаєте – насправді ваш світ. Ваш внутрішній світ — це ваш світ. А зовнішній світ – це не ваш світ. Він є вашим світом у тому плані, що ви його використовуєте, маєте з ним справу. Але ваш справжній світ усередині вас.
Є приклад. Пам’ятайте, мені здається, це було в 2007 році. Велике цунамі вдарило в Індонезію та Шрі-Ланку, десь там… Велике, стільки всього зруйнувало і вбило. І були два хлопці, які займалися підводним зануренням, вони були в морі і були дуже глибоко. Здається, це було десь біля Таїланду. І вони займалися цим зануренням, і коли цунамі підійшло до них, все, що вони відчули, – це невеликий поштовх і все. І потім воно пройшло далі. Але коли воно дійшло до Пхукета чи куди там ще – на який берег воно вийшло, зруйнувало все: будинки, дерева, люди літали, машини, пропадали життя тощо. Тому що вони були на поверхні. Човни і все повністю розбивалося – це було на поверхні. А ці хлопці були дуже глибоко, і вони відчули лише невеликий поштовх і все.
Якщо наше життя буде глибоким, якщо ми не живемо на поверхні – ми живемо глибоко у нашій любові, у наших взаєминах з Богом, у нашій свідомості, у нашому служінні, і у всьому цьому, що реально… Коли всі “цунамі” життя летітимуть через нас, ми просто відчуємо невеликий поштовх – ще одне цунамі то й що? Це дуже відрізняється, чи не так? Нас не буде кудись кидати, розмазувати, вбивати. І це той світ, який ми маємо оцінити і насправді хотіти. Але ми повинні вибрати хотіти це, ми маємо побачити цінність.