Тож ще раз: ми – духовна душа. Далі ми дізнаємося, що ми є невід’ємною частинкою Верховної Душі. Існує Верховна Душа, від якої ми всі походимо. Ми називаємось атмою, а Верховна Душа – це Параматма. І коли ми розуміємо це, ми, по суті, можемо почати розуміти все, що завгодно в житті. І ми обговорюватимемо свободу, ґрунтуючись на цьому знанні. Я думаю, що всі зацікавлені у свободі. Хто може сказати, що це не так? Подивіться на всі ці війни, які велися і ведуться зараз для того, щоб здобути свободу, щоб “скинути” уряд або вибратися з в’язниці: “Я у в’язниці, мені потрібна свобода!” Усі ці рухи, які проходять протягом усього часу: “Я хочу бути вільним!” І чому це так поширено?
І не лише в людях – тварини також люблять бути вільними. Ви саджаєте тварину в клітку, і це їй не подобається. Ви помітили, що найзліші собаки це ті, які прив’язані, які сидять у клітці чи за парканом? Ти проходиш повз цей паркан і вони на тебе: “Гав!” Вони просто хочуть вистрибнути звідти та з’їсти тебе. А якщо ти йдеш, і тобі на зустріч йде просто якийсь собака, який на волі гуляє вулицею, – він взагалі на тебе ніяк не реагує. Я це спостерігаю щоранку. У мене є кілька собак, яких я зустрічаю щодня. Ті, що сидять за парканом, гавкають на мене дуже голосно. Вільний, що гуляє вулицями – ми просто говоримо один одному “привіт” і розходимося. Це тому, що навіть у нижчих формах життя свобода – це бажана ситуація. І причина цього та, що така природа душі.
Стільки різних моментів, які також можна побачити і в нижчих формах життя, є просто нашою природою, тому що ми всі – духовні душі. Особа, яка знаходиться в тілі собаки, також духовна душа. Її природа — так само бути вільною. Тож душа завжди шукатиме свого природного стану. Природа душі – бути щасливою. За своєю природою душа щаслива. Ось чому кожен хоче бути щасливим. Коли ми сумні, коли ми нещасливі, пригнічені – ми відчуваємо, що це неправильно. Природа душі – любити. Ось чому всі шукають любов. І якщо в нас немає цього в житті, то нам бракує чогось дуже великого.
Ми не можемо змінити те, хто ми є. Проблема в тому, що ми навіть не знаємо того, хто ми є. Ми знаходимося у матеріальному світі. Матеріальний світ улаштований певним чином Верховним Дизайнером – самим Верховним Господом. І ми не можемо змінити цей устрій. Він улаштував нас, і ми не можемо це змінити. Він улаштував світ – ми також не можемо змінити це. Однак ми витрачаємо життя за життям, намагаючись це зробити. І це наша проблема. Замість того, щоб прийти в гармонію з системою, з’ясувати, хто ми, з’ясувати, як ми повинні жити, з’ясувати, як нам зробити так, щоб відбулися всі умови, які властиві нам: свобода, любов, щастя, ми намагаємося все поміняти, щоб стало так, як ми це собі уявляємо. І це недобре.
Істина безцінна. Ви не будете знати, що вам робити в житті, доки ви не дізнаєтеся Істини. Є твердження: “І пізнаєте Істину, і Істина зробить вас вільними”. Свобода є частиною будь-якого досконалого вчення “Як стати вільним?” Ніколи неможливо досягти успіху у боротьбі за свободу, якщо хтось перебуває у невігластві.
Ось ми – духовні душі. Ми знаємо, що нам передбачається бути вільними. По суті все – природньо, це загальне твердження, не обов’язково кожен, але більшість із вас – ототожнюють себе з матеріальним тілом: я – чоловік, я – жінка і так далі. Ми вже говорили про це: ось я; я думаю, що я ось це тіло. І я вже сказав: одне з того, чого ми також всі хочемо, – це щастя, бо така наша природа. Кожен шукає щастя. І як ми знаходимо задоволення? Вважаючи, що ми – тіло… Оскільки ми думаємо, що ми тіло, то думаємо, що якщо ми зробимо це тіло щасливим, ми будемо щасливі. Це логічний висновок. Він неправильний, але логічний. І тоді метою стає досягнення цього щастя. Тобто зробити щасливим тіло, про яке я думаю, що це я. І пам’ятаєте, це включає в себе розум. Розум також відіграє велику роль у всіх частинах цього сценарію.
Тож те, як ми робимо тіло щасливим – це через чуття. Чуття — це шляхи задоволення для тіла. У нас є п’ять основних чуттів: орган зору – очі, вуха для слуху, ніс для нюху, язик для смаку, орган дотику для відчуття дотику. І цей орган дотику включає також геніталії. І розум також весь час розглядає, насолоджується, розмірковує про це, тому також грає тут дуже велику роль. Тож усі грають у цю “гру”. Гра – задоволення для чуттів: “Як мені краще простимулювати свої чуття?”