Якщо ми хочемо отримати найавторитетнішу відповідь, ми маємо звернутися до писань світу. І там ми швидко дізнаємось: ні, ми – не матеріальне тіло. Але це сучасний світ, і дуже рідко, щоб хтось звертався до писань, щоб дізнатися істину життя. Але що ми широко приймаємо – це висновки вчених. Науковці нам подобаються, бо вони все доводять. І унікально, але в даному випадку вчені довели у своїх лабораторіях, що ми не є матеріальним тілом. Вони встановили, що в тілі людини немає клітини, яка жила б довше, ніж 5 років. І в деяких клітин взагалі дуже коротке життя. Клітини, що становлять внутрішню стінку шлунка, живуть 5 днів. Клітини шкіри – 1 місяць, клітини печінки – 6 тижнів тощо. Але за 5 років змінюється все. Якщо я подивлюся на свою фотографію, яка була зроблена 10 років тому, очі, які сфотографовані на ній, відрізняються від тих, якими я дивлюся на цю фотографію. Насправді це не ті ж самі очі.
Відповідно до цієї наукової формули, якщо мені 35 років, у мене було 7 тіл. Але, звичайно, ми знаємо, що ми не 7 різних людей. Всі знають, що я — і надалі я. Тож змінний фактор – це матеріальне тіло, а постійний фактор – ми самі. Ми — не ці матеріальні тіла. І в цей момент люди починають займатися інтроспекцією, медитацією, звертатися всередину, щоб дізнатися, хто ж вони насправді. І коли ми звертаємось усередину, що ми виявляємо? Емоції, бажання, почуття, волю – це все дуже реально. Тож легко дійти висновку: “Ось хто я насправді”. Але ми маємо звірити це з писаннями. Особливо з ведичними писаннями, бо вони дуже докладні у цьому питанні.
І коли ми це робимо, ми виявляємо, що ми робимо ще одну помилку – це також не ми. Насправді, це ще одне матеріальне тіло – воно називається “тонке ментальне тіло”, іноді його називають “астральне тіло”. Я впевнений, що дехто з вас чув про астральне тіло. Насправді ми маємо два тіла: фізичне тіло і ментальне тіло. Це точнісінько як два шари одягу: верхній одяг і нижній одяг. Але питання залишається питанням: “Добре, а хто ж я?”
І знову ми звертаємося до Вед. І там ми дізнаємося, що ми належимо до іншої категорії енергії. Все – енергія. Наше тіло – це матеріальна енергія, але ми дізнаємось, що ми – це духовна енергія. Ми далі дізнаємося, що ми – найдрібніша іскорка духовної енергії. Ми дізнаємося, що матеріальна енергія є тимчасовою, – це легко можна побачити. Ми дуже добре знаємо, наскільки тимчасові наші тіла. Настільки, що навіть не хочемо про це говорити: “Про це говорити не треба”. Але навіть щось постійніше, як ця будівля… Поверніться сюди через 1000 років: “Де була ця студія?” Тимчасово. Однак ми дізнаємося, що дух – вічний. “Вічний” означає, що немає початку і немає кінця. Тож ми вічні.
Ми також дізнаємось, що матеріальна енергія нежива. Це також можна побачити: цей стіл, цей мікрофон – у них немає життя. І ми також дізнаємось, що дух і є саме життя. Немає такого поняття, як “жива матерія”, немає такого поняття, як “мертвий дух”. Ми – життєва сила усередині тіла. Доки ми присутні в тілі, тіло називають “живим”. Насправді це неправда – тіло мертве, ми — живі. І це стає дуже очевидним у момент смерті. У момент смерті ми залишаємо тіло, і в цей самий момент тіло виявляє свою справжню природу: воно не може навіть сидіти на стільці – падає на підлогу.
Так, ми – життєва сила у тілі. Тому те, хто ми насправді, — це духовна душа. “Духовна” означає, що ми духовні за своєю суттю. А “душа” означає індивідуальна духовна іскорка, якою ми завжди є. Ми ніколи не стаємо кимось іншим, ми також ніколи не перестаємо існувати. Для деяких людей це дуже гнітюча новина: “Що? Я завжди буду собою? От дідько, я думав, що це вже скоро закінчиться!” Вибачте, це ніколи не закінчується. Однак, коли ми дізнаємося істину в житті, ця новина стає дуже прекрасною.