І дозвольте додати ще щось, тому що насправді це найважливіше. Справжня свобода існує, вона має бути. Ми не могли б бути вільними за своєю природою, якби не існувало цієї справжньої свободи, того місця, де вона існує. Навіть той факт, що я шукаю свободу, означає, що вона існує. Але що то за свобода? Це означає, що має бути інший світ, де нами не керують усі ці закони природи, коли ми увʼязнені в матеріальному тілі, яке дуже тимчасове.
Нами управляє все: нами управляє народження – подобається вам це чи ні, ви народжуватиметеся. “Але я не хочу народжуватися!” Будете народжуватись – бо є такий закон, який це говорить. Вам доведеться мати справу із хворобами. “Але я не хочу хворіти!” Але ти все одно хворітимеш – це частина того, як влаштовано. Ти не хочеш старіти? Чи є якась свобода не старіти? Немає свободи у тому, щоб не постаріти. Хоча вчені відчайдушно намагаються боротися за те, щоб ми не постаріли. А потім є смерть. А чи вільні ви в тому, щоби померти? Гаразд, у вас є свобода. Чи досягли ви такої свободи, що можете не вмирати? Ви звільнилися від закону смерті? Тож відповідь – ні. І всі, хто бореться за свободу, всі філософи свободи, всі вже померли чи помруть. Це неминуче.
Оскільки ми вічні, ми приймаємо нове народження і починаємо все з початку. З нами залишається наша карма: нам потрібно платити ціну чи отримувати нагороду – хоч би як було. То де ж справжня свобода? Однак свобода існує, але не у цьому світі, не тут. Вона не в тому, щоб насолоджуватися тілом, не в тому, щоб насолоджуватися розумом. Не в тому, щоб жити десь, де немає жодного авторитету. Навіть якщо ви авторитет – у цьому також немає свободи.
Це зовсім інший світ – духовний світ, світ, де немає матеріальної енергії. Світ, де немає законів матеріальної природи, тому що немає матеріальної природи. Це те, де ви повністю вільні від народження, хвороби, старості та смерті – цього не існує у духовному світі. Це світ, у якому немає занепокоєнь. Ось чому він називається світ Вайкунтхи. “Вайкунтха” означає “відсутність занепокоєнь”. І це те, до чого ми відносимось, – це наш природній дім. Коли ми, духовна душа, повертаємось у духовний світ, ми повністю досягаємо всього того, чого ми шукали – ми там щасливі. Чому? Тому що там панує досконала любов. Тому що зрештою джерело щастя… Навіть у цьому світі, кожен це може визнати, є дуже багато багатих і знаменитих людей, зараз, на цій планеті, які абсолютно нещасливі. Всі ці символи слави, які йдуть разом із цим: будинки, машини, канікули чи що б не було – не роблять їх щасливими, бо в їхньому житті немає любові. Можливо, вони мають якісь зв’язки. Можливо, у них багато сексу, але немає любові у житті. Без любові насправді немає життя.
Але в духовному світі… Духовний світ – це світ любові, любові між індивідуальною душею та Верховною Душею. Це світ, де всі люблять усіх, тому що всі люблять джерело любові – Верховного Господа. І тому всі люблять Його і всі також люблять одне одного. Всі щасливі, тому що любов робить вас щасливими. Світ, який ми знаємо зараз, знаємо тут, не завжди робить нас щасливими, бо це несправжня любов.
Духовний світ – це все, що ми за своєю природою як духовна душа хочемо і чого потребуємо. Тому справжня свобода – звільнитися з матеріального світу, вийти із “в’язниці”. В Ведах багато всього описується. В одному місці цей світ описується як в’язниця, дуже-дуже велика, але все одно – в’язниця. Що означає “в’язниця”? Означає, що ви не можете звідти піти. Навіть якщо ви у величезній в’язниці. По-перше, ви не можете піти, тому що в цьому суть в’язниці. Вона так влаштована, що ви насправді не можете там насолоджуватися. Правильно? Тому коли людині кажуть, що тобі доведеться сісти у в’язницю на 20 років, це не звучить дуже привабливо. Це не те місце, куди ви сподіваєтеся потрапити: “Ось, сподіваюся, я виросту і зможу потрапити до в’язниці”. Тому що це протилежно до того, що ми хочемо, – там немає свободи.
Тож, матеріальний світ насправді одна велика в’язниця, і вам не дозволять звідси вийти. У цій великій в’язниці у вас будуть народження, хвороби, старість, смерть, всі закони карми, безплідні спроби насолоджуватися знову і знову. Прийняття народження та проходження через усе це знову. Ось як це влаштовано, ось що це таке.
Але, як і ув’язнений, коли він досягає певних якостей – зазвичай це певна кількість років: “Добре, ти маєш відсидіти 5 років, через 5 років ти виходиш”. Або, можливо, ти сідаєш на все життя, але через якусь кількість років ти можеш подати на амністію, і рада суддів вирішує: “Гаразд, ти тепер хороший хлопець, тож можеш виходити”. І тебе випускають – ти вільний. Але якщо ти не задовольниш вимог, або не пройде стільки часу, скільки потрібно, або ти не станеш таким, яким потрібно, тоді залишаєшся там далі.
У матеріальному світі все так само. Я не можу просто піти звідси – мені потрібно здобути кваліфікацію. І коли я кваліфікований, автоматично я потрапляю у духовний світ. І в чому ця кваліфікація, що то за якість? Любов до Бога. І якщо я тут розвиваю любов до Господа, я досконалим чином підходжу для того, щоб вийти і повернутися до свого відначального дому. Тепер я такий, як був раніше, перед тим, як я прийняв погані рішення в житті. У цьому полягає все вчення Вед.