Питання: Як сховатись від ситуації, коли, наприклад, на мене нападають і моєму життю загрожують? Для того, щоб не було цих ситуацій, тоді мені в монастир піти, щоб не було зовнішніх впливів на мене?
Перекладач: Нападає хто?
Слухачка: Та хоч хтось, злочинці сумку відбирають, моєму життю загрожують. Як я врятуюсь? Сісти й відмовитися від життя спокійно? Справді, щоб нічого не загрожувало, мені треба піти в монастир.?
Відповідь Балакхілья даса: Ні, ми маємо бути логічними. У тебе є повне право та відповідальність насправді захищатися, але це, звичайно, залежно від ситуації, якщо ти кажеш, що на тебе нападають.
Слухачка: Ні, просто мова йде про те, що якщо я цим займатимуся, то я захищена.
Відповідь Балакхілья даса: Ми знаходимося в неправильному розумінні, що ми — тіло. Ми не тіло, я духовна душа, Бог захищає мене. Він може захищати моє тіло, а може – ні. Це зовсім інше питання, і це залежить від карми та багатьох факторів. Але я, духовна душа, захищена. Ми знаємо з минулого, як дуже великих святих особистостей фізично мучили, вбивали і нападали на них, і багато чого з ними траплялося. Але це не означає, що особа не має повного захисту – це те, через що ми плутаємось. Коли ми чуємо про те, що Бог захистить нас, а потім щось відбувається з нашим тілом: у нас з’являється рак чи хтось нападає на нас, чи ми потрапляємо під машину та вмираємо… Але всі вмирають – це означало б, що Бог взагалі нікого не захищає. Тому, якби ми були тілом, а Він захищав тіло, то ніхто б не вмирав. Але йдеться не про це. Він захищає нас – духовну душу. Розумієте?
Ми не агітуємо за монастир. Ви ніколи не чули, щоб я казав, що треба піти в монастир. Ми говоримо: “Прийми притулок у Господі”. Це може бути у будь-якому місці, де б ти не знаходилася. Матеріальний світ дуже небезпечне місце. У Ведах описується, що “небезпека чатує на нас на кожному кроці”. Не так, що ми зможемо виключити усю небезпеку у світі – це неможливо.
Але, знову ж таки, ми, духовна душа, можемо бути під захистом Господа. І це те становище, на яке ми маємо право, це правильне становище. Але ви будете відчувати це, часто ми намагаємося зрозуміти це за допомогою свого розуму, що, по суті, неможливо. Але в міру того, як ми практикуємо це вчення і насправді все більше і більше встановлюємо зв’язок, взаємини між нами та Всевишнім, ми починаємо це відчувати. Ми відчуваємо це. Знову ж таки, ми не зможемо щось зрозуміти доти, доки не зрозуміємо. Тож приймати чи відкидати щось тільки тому, що я не можу зрозуміти це своїм розумом – не найкраще.