А потім є інша категорія – теїсти, вони вірять у Бога. І є так багато різних думок: хто такий Бог, який Бог, такий Він чи такий і таке інше. Але загальний висновок такий, що є Всевишня Сила чи Істота. Дехто бачить це як просто Верховну безособову енергію: ця категорія називається “імперсоналісти” – Бог не особа. А інші бачать цю Всевишню керуючу силу як особу. І багато людей, скажімо так, мають розуміння, що Бог – це особа і що від Нього виходить хороше і погане. Але найчастіше уявлення таке, що Бог всеблагий (це так і є), але “благий” означає, що Він робить так, щоб ми насолоджувалися.
Тому що природа душі є такою, щоб бути зануреною в ананду – духовне задоволення чи духовне блаженство, це чиста природа душі. І ось чому кожна жива істота, в якому б тілі вона не була, шукає задоволення. Розумієте? Я тільки-но був зовні, перед входом сюди, і там був кіт, який живе неподалік. Можливо, хтось із вас стикався з нашим котом – дуже милий. Він завжди підходить так, йому подобається, коли його гладять, він сідає поряд з тобою і треться об ноги – шукає задоволення. Кожна істота шукає задоволення, тому що це наша природа.
Так що люди уявляють Бога як того, хто дає задоволення. І вони описують те місце, де є це задоволення, як рай. Досить широко сприймається, що це місце, де ми зараз, ця планета – це не рай; тобто це якби зрозуміло – це не рай. Це тимчасово, це завжди змінюється, тут боротьба за існування, стільки неприємностей, болю. Ми страждаємо через смерть тих, кого ми любимо, хвороб, зрештою нашої власної смерті тощо… Легко, неважко зрозуміти, що це не рай. Неважко побачити, що це рай. Так і є.
Ми уявляємо собі, що є таке місце, де життя наповнене насолодою. Все, що ми хочемо, ми можемо мати там. Хоч би як ми собі уявляли рай, мається на увазі повна насолода; рай – це те місце, де ми можемо жити в такий спосіб. І це стає метою більшості вчень – вирушити до раю; що це бажане місце для того, щоб вирушити туди, коли ми помремо. Тобто приймається, що після того, як ти вмираєш, ти кудись вирушаєш.
І також багато людей, які уявляють собі це або вчать цьому, вважають, що життя тільки одне, що ми почалися, наше існування почалося в момент народження. Є багато суперечок щодо того, коли саме. Деякі говорять, що під час зачаття, деякі говорять — після кількох місяців. Дехто навіть каже, що коли ти вилазиш із утроби. Однак, насправді це при зачатті – це те, коли починається життя в цьому тілі. Коли з’єднуються сперма та яйцеклітина та відбувається зачаття – це початок життя в цьому тілі. Але в будь-якому випадку вони говорять про те, що є тільки одне життя ось у цьому тілі, і коли ми приходимо до його кінця, ми йдемо з тіла. І потім ми сподіваємося на те, що ми потрапимо в це чудове місце насолод, де ми залишатимемося вічно, насолоджуючись раєм.
Давайте поглянемо на це. Вічність означає – немає початку і немає кінця. Це визначення вічності: немає початку і немає кінця. Однак за цієї філософії, яку я описую, початок є при зачатті, або коли б там не було, а кінця немає. Тож коли ми йдемо до раю, то це назавжди. Однак це суперечить визначенню вічності. Але в будь-якому разі вони так вважають. Така ідея, що ви йдете туди, де ви насолоджуєтеся.