Дивовижно, ми готуємось до всього, окрім смерті. Все життя ми готуємося до чогось, до майбутнього: “Ой, мені потрібно здобути хорошу освіту, щоб підготуватися до життя, хорошої роботи, щоб у мене були гроші, професії, навички”. Ми йдемо вчитись, ми витрачаємо купу часу, грошей. Ми отримуємо роботу та готуємось тепер до пенсії. Коли я йду на пенсію, будую плани. І ми весь час готуємося, готуємось, але не готуємося до смерті – до найважливішої події у житті. Загалом ніякої підготовки. І ось ми приходимо до кінця свого життя, і ми абсолютно безпорадні.
І це не через те, що ми слідували Ведам, це через те, що ми не слідували Ведам. Ми так турбуємося про матеріальну освіту, що перебуваємо в повному невігластві щодо найбільшої події у нашому житті. У школі ми готуємося до іспитів: готуємось, готуємось. “О, нарешті, у мене випускні іспити, мені насправді потрібно дуже сильно готуватися”. Куди б я не поїхав, це відбувається наче цілий рік – завжди в якомусь місці час іспитів. “А де такий-то такий? А вони мають іспити, вони готуються до іспитів”. Я їду в інше місце: “А вони готуються до іспитів”. Цілий світ готується до якихось іспитів, але ніхто не готується до кінцевого іспиту – ось кінцевий іспит!
Насправді все наше життя має бути підготовкою до цього кінцевого іспиту. І коли в мене відбудеться цей іспит, а він відбудеться, якщо я добре підготувався, зробив свою домашню роботу, я проходжу його. І що це означає? Я випускаюся, я повертаюся назад у духовний світ, мені вдалося “закінчити школу”. Але якщо я не готуюся належним чином, якщо я не роблю домашню роботу, я не складаю іспит, я провалююся. І що це означає? Мені потрібно прийняти нове народження у новому тілі. І, можливо, я народжуся в такому тілі, в якому у мене взагалі не буде можливості вчитися, у мене навіть не буде шансу підготуватися до іспитів, мається на увазі у нижчих формах життя: у тваринних формах, формах рослин, комах і таке інше. У якихось нижчих формах. Вони не мають можливості підготуватися. Природа просто кидає їх із одного тіла в наступне. І в більшості випадків ми теж ставимося до такої ж категорії, що нас кидає матеріальна природа з одного тіла до іншого. Це недобре. Це недобре.
І при цьому ми не хочемо, практично навіть відмовляємось говорити на цю тему. А якщо ми й говоримо, то зазвичай ні в кого немає жодного знання, ніхто не є кваліфікованим учителем. Ми все одно не отримуємо жодної інформації, як і раніше, не знаємо, що робити. Насправді ми нічим не кращі, ніж… Невігластво. Це невігластво, говориш ти про це чи ні. У людській формі життя послання таке: те, про що ми говорили, – поза тілом. І ви повинні насправді принаймні розглянути цю істину: “Я не тіло. Смерть — це просто, коли душа залишає тіло. Для душі немає ні народження, ні смерті”. Крішна говорить про це у Бхагавад-гіті: “Для душі не існує ні народження, ні смерті. Вона ніколи не виникала і ніколи не припинить своє існування. Душа вічна, вічноіснуюча, невмируща, відначальна. Вона не знищується, коли гине тіло”. Для душі немає смерті – це лише смерть тіла. Це перше, чого треба навчитися, це перший клас. І далі все наше подальше життя ми маємо розвивати на основі цієї істини.