Духовна частина вчення йоги полягає в тому, що: перше це ми вже обговорили, що ми духовна душа. По-друге, існує Верховна Душа. Ми походимо від Верховної Душі. Ми індивідуальні особистості, вічно. А Верховна Особа – це Початкова Особа, вічно. Вона є джерелом всього, включаючи нас самих. Все, що існує, походить з одного джерела. Як матеріальний витвір, так і духовний. І Він, Всевишній, відомий як причина всіх причин. Він має всі шість досконалостей: багатство, сила, слава, краса, знання, зречення. Тому Він відомий як Бхагаван. Він має дуже багато імен.
І, говорячи матеріальною мовою, ми Його діти. У нашому матеріальному житті ми маємо батька. Кожен тут має батька. Якщо ви скажете: у мене немає батька, ми знатимемо, що це не так. Так влаштовано, що в кожного має бути батько. Такою є система. Можливо, ви ніколи не знали свого батька, але все одно він у вас є. Тож так само, як у нас є наш матеріальний батько, у нас є наш духовний Батько. І в усіх нас один Батько. Тому на духовному рівні ми всі родичі. Ми всі одна велика родина.
У цьому світі ми всі поділені. І в нас відбуваються усілякі конфлікти. Ми ототожнюємо себе з тілами тощо. Тож коли ми переходимо на духовний рівень розуміння, ми перестаємо бачити одне одного як тіла. Але ми починаємо бачити один одного як духовні душі. Так, його тіло темне, а його тіло біле, він у цій країні, той в іншій країні, цієї статі чи іншої – не має значення. Так само, як бачити різні машини на дорозі. Є “Тойота”, є “Ніссан”, є “Субару”, є “Хьондай”. І що? Яка різниця. “Але я “Хьондай””. Ні, ти не «Хьондай». Ти просто їдеш на ній. “Я “Тойота””. Ні. Якщо хтось так думає, то про нього думатимуть, що він трохи з привітом. Він робить татуювання і пише: «Я – “Тойота”». Ні. Але ми ототожнюємо себе зі своїми тілами, які і є наші машини. Настільки, що вбиваємо один одного:
– Чому ти вбив його?
– Тому що я “Тойота”, а він “Ніссан”. А мені не подобаються «Ніссани». Тому я його “бум-бум”.
Це проблема. У нас проблема.
Отже, філософія йоги веде нас за межі цієї ілюзії. І вже зараз ви можете побачити, що настає гармонія. Ми не бачимо темних, білих, російських, американців. Ми бачимо духовні душі, своїх братів та сестер. І ви можете побачити, що від одного лише від цього розуміння вже з’являється проблиск миру та гармонії.
Але цього не достатньо. Якщо всі брати і сестри знають один одного, але не знають свого Батька, то чогось не вистачає. Так що це – ланка, якої бракує. Ми не знаємо нашого Батька. Ми не знаємо хто ми. Ми не знаємо, хто наш Батько. По суті, ми втрачені. І це те почуття, яке ми часто відчуваємо у житті. “Я загублений”. Я певен, що дехто з вас це відчував. А якщо не відчували, то відчуєте. Особливо на момент смерті. «Я загублений. Я не знаю хто я. Я не знаю, що я робив. Я не знаю, куди я йду.» І те, що ми втратили насправді, – це взаємовідносини із початковим Верховним Господом.
Отже, слово «йога» означає «союз». Ось що це означає. І безпосередньо вона вказує на союз між індивідуальною душею та Верховною Душею. І це не такий союз, коли я стаю Верховною Душею, стаю Всевишнім. Є багато популярних так званих філософій йоги, які говорять про те, що досконалість йоги полягає в тому, щоб стати Всевишнім. Коли ти досягаєш повного самоусвідомлення, ти стаєш Богом. По-перше, це неможливо. Це не правильно. І, по суті, це просто неправильне розуміння.
Але союз, про який йдеться, це той союз, який зробить нас щасливими. Не забудьте, з чого ми почали всю цю розмову. З бажання задоволення. Правда? Це ціль. Так що союз із Верховним Господом, який зробить нас цілком щасливими, це, коли я почну з’єднувати свою волю з Його. Я маю власну волю. Як у індивідуальної душі, маю власну волю. Це є частиною нашої вічної природи. Тому у мене є моя воля, у вас є ваша воля, а у Верховного Господа є Його воля. І проблема виникає тоді, коли я не хочу виконувати волю Всевишнього. Я хочу бути незалежним, хочу виконувати власну волю.
І це те, де ми знаходимося. Цей світ створений безпосередньо для нас, щоб ми намагалися грати у цю гру незалежності: “Я Бог. Моя воля нехай буде виконана». І, звичайно, ми наділені свободою робити це. Ми маємо вічну свободу вибирати. Але це неправильний вибір. Це не той вибір, який зробить нас щасливими. Ось чому в матеріальному світі, наповненому людьми, які зробили цей вибір, насправді нема справжнього щастя для душі. Хтось підніметься і скаже: «Ну а я щасливий». Можливо тимчасово вам здається, що ви задоволені чимось, але ви не в повній мірі щасливі.
Насправді з нашою концепцією матеріального задоволення, про яке ми думаємо як про щастя, ми навіть не знаємо, що таке справжнє щастя; ми навіть не можемо уявити наскільки вище духовне задоволення від всього, що ми знаємо. Але ми можемо його пізнати. І ось чому ми ніколи насправді не задоволені достатньо. Все так добре, так добре, так добре, але є ще щось. Я не знаю, що це, але чогось не вистачає.
І те, чого не вистачає, інгредієнта життя – це любові. Ось чого не вистачає. У нас є любов у цьому світі, або ми намагаємося її знайти. У нас є матеріальна любов, яке всі намагаються знайти і насолоджуватися нею. По всій планеті всі грають в ту саму гру. І ми отримуємо це. Ми отримуємо досконалого партнера. І ми любимо його до смерті. Але все одно цього не вистачає. Цього не достатньо. Я хочу ще чогось. І насправді це дуже велика тема, дуже глибока. Я не заглиблюватимуся в неї зараз. Але йога дає повне пояснення цього питання.
Суть у тому, що любов – це взаємини між двома особистостями. Я думаю, що у нас є це розуміння. І ці дві особи можуть бути двома людьми у різних взаєминах. Це можуть бути мати і дитина, чоловік та дружина, друзі, навіть вчитель та учень. Є багато різновидів любові. Але це тимчасово і насправді не задовольняє. І ця любов може навіть поширюватися на тварин: «Я люблю свого собаку»; “Я люблю свою кішку”. Тому що є особистість у тілі собаки. Це все одно дві особи, які люблять одна одну. Собака любить господаря, а господар любить собаку, і це є обмін любов’ю. І це змушує нас відчувати себе так, як не змушує відчувати ніщо інше.
Тож ми маємо цю здатність любити. Але вона ніколи не задоволена повністю. Доки я не відновлю свої взаємини з початковою любов’ю. І ця любов – Верховний Господь.
Тож тепер я приходжу до суті життя. Це те, що задовольняє душу. Це те, до чого ніщо інше навіть не може наблизитись. І не має значення, де я перебуваю фізично. Я можу бути в раю чи в пеклі – не має значення. Я можу бути багатим чи бідним, я можу бути у старому тілі чи молодому. Це не має жодного значення, тому що тоді я цілком задоволений. Розумієте?
І якщо я буду розвивати це через щиру практику бхакті-йоги – це найвищий шлях йоги, шлях любові та відданості – то я буду повністю задоволений у цьому житті, і також, звичайно, я набуду цього знання. А коли прийде час, я залишу своє тіло, і ця любов приведе мене назад у мій початковий дім, у духовний світ. Це не такий духовний дім, у якому я буду щасливий незалежно від когось. Ні, я повертаюся до Того, кого люблю. Розумієте? І в мене будуть ці любовні стосунки чистої йоги. Вічно. І це досконалість життя. Життя вічне. І ця досконалість вічна.
Отже, зараз я перебуваю в цьому тимчасовому місці, я в розділеному, незв’язаному, нез’єднаному стані. Але це можна вирішити. Ми маємо різні проблеми в житті. Так? Стільки різних проблем. Це продовжується, продовжується, ніби щодня з’являються нові. І є чотири основні проблеми: народження, хвороби, старість і смерть. А між ними багато інших. Але джерело цих проблем – це стан моєї свідомості, в якій я відокремлений від Бога, я бунтую проти Нього і не з’єднаний з Ним. Але коли я очищаю свою свідомість за допомогою практики йоги, бхакті-йоги, вона стає чистою. Я знову відновлюю цей зв’язок. Любов, яка є у моєму серці, розквітає. І я повертаюся назад у духовний світ. І все. Назавжди.
Я зустрічав випадки, коли люди казали мені: «Але там буде нудно. Що, я вічно любитиму Бога?» Тому що єдине, що ми можемо усвідомити, це те, що ми маємо в цьому світі. «Що, я любитиму цю особистість вічно? Недостатньо любити когось у цьому житті чи у двох життях? А потім, гадаю, треба буде поміняти». Ми не можемо зрозуміти любов, яка настільки досконала і задовольняє, що її навіть називають не любов’ю, а анандою. Ананда означає духовне блаженство. І ми можемо перебувати в цьому стані вічно.