Таким чином, коли я дізнаюся, що два плюс два – чотири, я можу відкинути всі інші вчення. Два плюс два – п’ять: неправильно. Два плюс два – три: неправильно. Два плюс два – шість: неправильно. Ви знаєте як насправді, тому ви можете відкинути все інше. Решта не істина. Більш хороший спосіб називати це брехнею.
І потім я можу отримати ще більше свободи, дізнавшись про моє призначення в житті. На даний момент ми всі думаємо, що наша мета в житті – зробити матеріальне життя якимось чином приємнішим або допомогти іншим зробити їхнє життя приємнішим. Деякі люди думають, що це можна досягти за допомогою грошей, інші думають, що цього можна досягти за допомогою матеріального знання. Хтось каже, що за допомогою переїзду в інше місце або за допомогою того, що ви станете відомим. Але все зводиться до того, що зробить мене щасливим.
Якщо я трохи більш просунутий, я можу думати: якщо я знайду досконалу людину, яку я міг би любити в цьому світі – досконалого чоловіка, досконалу дружину, досконалі любовні взаємини, тоді я буду щасливий. Це більш просунутий рівень. Вони думають, що це важливіше, ніж гроші, слава, становище, здобутки. Це важливіше. Мало хто думає таким чином.
Більшість людей все віддадуть за гроші, вони роблять це щодня. Вони жертвують своїми взаєминами, своїми сім’ями, своїм здоров’ям, своїми моральними принципами. Усім жертвують заради грошей. Тому що вони перебувають в ілюзії: “Якщо я отримаю гроші, це зробить мене щасливим”. У будь-якому випадку це дуже низький рівень розуміння, це ще більша ілюзія. Я можу знайти досконалу любов в цьому світі – це також ілюзія, це не істина.
Я дізнаюся зі справжньої істини, від Крішни, що я вічний слуга Крішни, я його невід’ємна частинка. Але для того щоб допомогти нам у нашому матеріальному розумінні: Я – Його дитина, я – дитина Бога – ось хто я насправді. І хтось каже: «О, я дитина ось цієї матері та цього батька». Це є частиною ілюзії. Я існував до того, як я був їхньою дитиною, я існуватиму після того, як я піду і перестану бути їхньою дитиною. У минулому житті у нас теж були мати та батько, але ми навіть не пам’ятаємо, ким вони були. Я не їхня дитина. Ці взаємини закінчилися, я навіть не знаю, ким вони були. А тепер у мене нові мати і батько, але я так само не їхня дитина. Якщо я помру, або вони помруть, або ми всі разом помремо, що й станеться, то ці взаємини так само підуть. Так що це все – ілюзія, це неправда.
Я – вічно дитина Бога, дитина Крішни. Ось хто я і це ніколи не змінюється. Крішна не вмирає, і я не вмираю. І ці взаємини не тимчасові, я завжди буду тим, хто є. Я завжди залишаюся тим, хто є. Це правда, це не ілюзія. Так що моє становище – приносити задоволення Крішні. Ось моя функція. Це моя справжня дійсна особиста функція – приносити задоволення Крішні. Але хто робить це, хто бачить все у такому світлі?
Коли ми перебуваємо під впливом ілюзії, наша функція – насамперед принести задоволення нам самим. Здебільшого це мета. І, якщо я поширюю це на когось ще, може, на тих, кого я люблю в моїх матеріальних взаєминах, тоді я хочу принести задоволення своїй дружині чи дітям. Нещодавно одна людина сказала мені: «Я не зацікавлений цими духовними справами, йогою, бхагавад-гітою. Я не зацікавлений у цьому, я не граю в ці ігри. У мене свої цілі в житті: одружуватися, завести хорошу сім’ю та піклуватися про свою сім’ю». Це його ціль, це те, на чому він зосереджений. Він взагалі не хоче із цим стикатися. Він працює у напрямку цієї мети. Він заробляє гроші, сподівається знайти хорошу дружину, щоб у нього були добрі діти, і присвятити цьому все своє життя. І він намагається відсторонитися від цього і принести задоволення сім’ї. Але це не зробить його щасливим. І він не зможе насправді доставити їм задоволення, тому що вони потребують того ж, чого потребує він. Вони також потребують любити Крішну і служити йому. І це єдине, що робить душу щасливою.
Ми витрачаємо своє життя на те, щоб зробити комусь задоволення. Але ми не зможемо цього зробити, тому що вони не будуть служити Крішні, і я не служитиму Крішні. Тому ніхто з нас насправді не буде щасливий. Це ілюзія, це ілюзія. Таким чином, я проживаю своє життя, я вмираю, і не залишається нічого, що я зробив. У мене був шанс розвинути цей союз із Крішною у любові, але я не хотів цього, я був взагалі цим не зацікавлений. Я пропустив, упустив цей шанс. Я втратив шанс здобути свободу.
Це як, якщо ми перебуваємо у в’язниці і у когось є ключі. І вони кажуть: “От ключ”. А ти кажеш: «Та ні, я не хочу ключа. Я не хочу. У мене все тут нормально». І ви залишаєтеся далі у в’язниці.
І нічого з цього не працює, бо це неправда. Коли я звільняюся від цієї ілюзії, і моє бачення стає ясним, я прокинувся від сну, я прокинувся для істини, я проводжу своє життя правильно, дотримуючись цього вчення. Проживши своє життя так, як його потрібно жити, розвиваючи свою свідомість, щоб вона була в гармонії зі свідомістю Крішни. І тепер моє життя таке, яким воно має бути. І якщо в мене є сім’я, це добре, але я бачу їх правильно, я розумію, хто вони, я розумію, чого вони потребують: не тільки хороший будинок чи їжу на столі, або хорошу освіту. Я знаю, що насправді це не найголовніше, що потрібне. Так, все так як є, нам потрібно дбати про матеріальну ситуацію, але тепер я знаю чого вони потребують насправді – це Крішна. І я присвячую своє життя тому, щоб дати їм Крішну. Прикладом свого життя, моїми словами, натхненням я намагаюся втримати їх поза ілюзією. Я намагаюся забрати їх і тримати, підтримувати стан пробудженості. Ми на якийсь час прокидаємося, бачимо все ясно, а потім знову вирушаємо в сон. І знову дивимось сни. Ні, це не добре.