Не так багато людей зацікавлені. Але якщо ви безпосередньо зацікавлені, то ви найщасливіші. Я – духовна душа і моє справжнє становище – бути слугою Верховного Господа. Можливо, ви чули в мечеті або в церкві, де завгодно: «Служи Богу, люби Бога», це те, що бабусі говорять. Але це правда. І Веди навчають нас, як це зробити. Вони навчають того, які у нас мають бути з Ним стосунки. Бачите, за своєю природою ми слуги – це те, хто ми і є. Ми слуги, ми не пани і не господарі. Ми — слуги. Ви коли-небудь помічали, що коли ви служите, ви почуваєтеся краще, ніж коли ви керуєте. Не так багато людей це роблять, але коли роблять, вони отримують більш високий смак.
Що робить материнство таким особливим, знаєте, крім усього іншого? Тому що вона отримує задоволення від служіння дитині. Це те, що це робить таким особливим. До того, як він народився, коли він народжується з утроби і доти, доки дитина не помре або вона не помре. Служіння – це задоволення материнства.
Ось у матері народилася, скажімо, нещодавно дитина, і ти їй кажеш: «Давай я заберу в тебе цю дитину. Звільню тебе від усіх страждань. Ти не спала вже з того часу, як він народився, лише потроху, весь час міняєш йому підгузки і турбуєшся, чому він плаче. І весь час у занепокоєнні, що щось трапиться, що він поповзе кудись або впаде звідкись. Твоє життя повністю занепокоєне через цю дитину. Давай ми просто заберемо цю дитину, і в тебе все буде добре, і ти будеш вільна від цієї ноші». Мати битиметься з тобою до смерті, щоб не дати тобі це зробити. Тому що вона знає: це моя відповідальність, і я люблю служити своїй дитині.
Доки я сказав, поки їй не буде 90, а дитині 70: «Давай допоможу». Все одно досі хоче служити дитині, він досі для неї маленький: Ти зуби почистив? – “Мамо, мені вже 70 років”. – Так почистив? Точно? Вона не може ніяк розлучитися – це її становище, і коли дитина йде з дому в 40 років, припустимо, вона йде – всі діти колись йдуть, а матері вже нема чим зайнятися, немає нікого більше, кому служити. “У тебе чоловік ще залишився”. – “Та ну його, я вже з ним давно закінчила, він сам про себе дбає”. А дитина – ось це так. О, дитина приходить додому, вона готує йому все найулюбленіше: “Ну, тепер у мене справжнє життя!” Тому що душа за своєю природою слуга, всі комусь служать – подобається вам це чи ні.
І якщо та особистість, кого ми любимо і кому ми служимо – це Бог, наше життя є абсолютно досконалим. Тому що тоді ми є вічні слуги. І це те, де закладено справжнє щастя для мене, духовної душі. Коли ми співаємо, повторюємо ці мантри, вони очищають нас від ілюзії. Повторення мантр є безпосереднім служінням для Верховного Господа. І чим більше розвіюється ілюзія, тим більше щастя я отримую від служіння. Це так, це те, де знаходиться насолода. Віддане служіння є джерелом щастя для душі. Немає іншого джерела щастя душі. Навіть будь-яка містика не є джерелом щастя.
Не знаю, наскільки ви знайомі з іншими видами йоги, але є всілякі містичні справи, які люди подають як щось цінне, але вони не роблять вас щасливими. Тому що вони не перебувають на цьому найвищому рівні відданого служіння Богові. Якщо я приходжу в таку гармонію в моєму житті, то моє життя настільки відрізняється, що мені вже важко стає зрозуміти, як я робив те, що я робив до цього всі ці роки. А коли я виходитиму з гармонії, я про це знатиму.
Музикант знає музику, і він знає акорди – це гурт нот, які звучать разом і створюють дуже мелодійний звук. Якщо він випадково зіграє неправильну ноту, він знає про це і це звучить так неправильно. Коли ми виходимо з гармонії з Божественним задумом – я маю на увазі, що коли ми вже знаходимося в гармонії і потім випадково через щось виходимо з цієї гармонії, ми знатимемо про це. І також як неправильна нота ріже вухо музикантові, стан дисгармонії з Всевишнім завдаватиме біль тому, хто перебуває в гармонії з Ним.
І як я на початку говорив, я розповідаю, ґрунтуючись на бхакті-йозі (вищий ступінь йоги). Бхакті-йога – це найвища система йоги, яка у всій повноті дає нам цю інформацію. Якщо ми застосуємо невелику частинку цього процесу бхакті-йоги, це неймовірно змінить наше життя. Якщо я просто стану вегетаріанцем – це вже повністю поміняє моє життя, це ще далеко від повної картини. Якщо я просто зроблю щось невелике, що навіть не так безпосередньо, безпосередньо пов’язане з Богом, це матиме такий позитивний результат. А потім під керівництвом того, хто може правильно мене направити, я починаю поєднувати все це, тоді результат буде таким незвичайним – це життя.
І люди ходять зараз довкола, схожі на мерців. Вчора чи позавчора, я не пам’ятаю, одна жінка запитала: «Я почуваюся мертвою. Чому це так?” Люди так себе почувають, можливо, ви самі так почуваєтеся. Ми ховаємо це за активністю, щоб залишатися зайнятими. Ховаємо це за алкоголем, за наркотиками, відеоіграми, кіно і чим би не було. Тому що ми не хочемо поглянути на це, не хочемо зіткнутися з цим віч-на-віч. Але ви не можете цього уникнути – ми або мертві, або живі. Душа не може померти, але коли вона не відчуває радості життя, вона почувається мертвою. Коли ви приходите в гармонію з Божественним – це те, де є життя.
Тож це загалом ідея, яку, можливо, ви зможете вловити. Звичайно, є ще набагато більше деталей – це крок за кроком, прогрес, який не відбувається за одну мить. Що говорити, найважче у дальній подорожі – це перший крок. Вам потрібно зробити перший крок. Ми сподіваємося, що ми змогли звернутися до вашого розуму певною мірою. І, можливо, навіть до вашого серця – це настільки краще. Бачите, ми оперуємо лише на рівні розуму, а не на рівні серця.
Один духовний вчитель приїхав на Захід і побачив культуру, побачив, що відбувається, і він сказав, що: «Ви стільки часу витрачаєте на розвиток свого розуму і взагалі жодного часу на розвиток свого серця».