Але що ж нам із цим робити? Ми не можемо не мати любові. Це як людина у пустелі: їй потрібна вода. Їй можна розповідати будь-яку філософію: “Та не потрібна тобі вода! Та не переймайся цим! Думай позитивно: п’ять днів минуло всього! Ти згадай, яка раніше вода була смачна, і не хвилюйся”. А людині просто потрібна вода. Вона каже: “Іди ти до біса! Мені потрібна вода!”Тому ми можемо піти до людей і говорити: “Не переймайся любов’ю! Та не треба тобі це! Ну,ти там вже мав любов. Пам’ятаєш? Мама трохи любила тебе. Були якісь солодкі моменти. Ти просто згадуй їх, тобі треба дивитись на позитивний бік”. А ви кажете: “Але я потребую цього! Мені це потрібно!”
Отож, ми не здамося, ми не здаватимемося. Можливо, після дуже багатьох розладів, розчарувань, після одних взаємин, інших взаємин ми хочемо здатися: “Все, я кидаю. Більше не треба, кінець. Забудемо це…”, – і заводимо собаку
І любимо собаку. Або кішку, або пташку, розумієте? Я знаю одну дівчину,у неї була велика змія. Вона казала: “Я люблю свою змію”. Змія була така велика – удав. Він так її обіймав: “Ах, я тебе люблю”, – що вона майже вмирала. Це був її об’єкт любові. Я не міг цього зрозуміти. Але, в жодному разі, не думайте, що ми це облишимо. Ми цього не залишимо. Ми все одно намагатимемося десь знайти любов.
Але розумна людина захоче дізнатися, де ж знайти справжнє кохання. Йому вже набридли дешеві запрошення хтивості. Хтивість така солодка спочатку, як нектар: “Ось воно. Нарешті знайшов”. І серце починає: “Тук-тук-тук”. У нас починають пробігати мурашки, ми не можемо спати вночі. Це так солодко. Символ кохання – це серце. Це як коробка у формі серця з шоколадними цукерками всередині: там все таке солодке. У вас є день Святого Валентина? “Я кохаю тебе”, “Я тебе теж кохаю”… А наступного дня (зображує ляпаси): “Ось як я тебе люблю. Вір мені”. Дивне кохання. Це не любов. Але серце виявляє себе таким збоченим чином.
Чому серце? Теж хороший момент. По всьому світу серце – це символ кохання. Я пам’ятаю один із своїх перших приїздів до Росії. Я не розмовляю російською, і літери теж толком зрозуміти не можу, для мене вони схожі на грецькі. І я побачив написи фарбою на стінах, графіті. І там було написано щось, потім серце, потім ще щось. Але я розумів, що це означає: Аня любить Сергія. Суть я зрозумів. Або я йшов мостом, і там висіли такі замки, які “скріплюють” взаємини людей, їхнє кохання: “Ми скуті один з одним любов’ю”. А через якийсь час хлопець приходить з пилкою, спилює цей замок і жбурляє його в річку. Але ми все одно будемо намагатись ще.
І що ми можемо зробити, як ми можемо вирішити цю проблему? І повірте, що це проблема у цьому житті, у наступному житті… Що нам із цим робити?
Насправді нам потрібно вирушити у вимір істинної любові, а не фальшивої підробки любові. І це – на духовному рівні. Духовний світ – це світ істинної любові. У духовному світі емоція, яка керує всім, – це любов. У матеріальному світі керівна емоція – це хтивість. Ми можемо навчитися тому, як перетворити хтивість на любов.
Якщо ми стикаємося з іншою людиною… Скажімо, у нас є чоловік чи дружина. Які б взаємини ми не мали, це можуть бути батьки і діти, застосовується все те саме. Є різні види взаємин, які ґрунтуються на так званій любові. Є взаємини слуги та господаря. Не раба, а слуги, котрий із любов’ю служить своєму господареві. Потім є взаємини дружби, любов друзів. Потім є батьківська любов: батько і дитина, які люблять одне одного. І потім є подружнє кохання: дві людини люблять один одного – чоловік і жінка, чоловік і дружина. Все це любов, але в матеріальному світі, по суті, все це – хтивість. І необов’язково у нас можуть бути лише одні з цих стосунків. У нас можуть бути і друзі, і батьки, і діти, і кохані, і стосунки слуги та господаря. І це робить життя повним. Інтуїтивно у своєму серці ми знаємо: це те, чого мені не вистачає у житті. У процесі бхакті-йоги ми вчимося, як цього досягти.
Один із об’єктів любові – це Всевишній. І це послання, яке передавали всі великі вчителі, які колись приходили в людській расі: насамперед розвиньте вашу любов до Всевишнього. Вони не говорили, що це єдиний вид любові, але це найголовніший. Це те, що ви повинні зробити у першу чергу.
Всевишній Господь — джерело любові. Звідки походить любов? Із джерела. У нас, як у духовної душі, є трохи любові. За допомогою цієї невеликої кількості любові ми намагаємось задовольнити інших людей. І, у найкращому разі, вони намагаються задовольнити нас за допомогою своєї крапельки любові. Це чудова спроба, але це подібно до всього лише краплі. Це неначе є людина, яка вмирає від спраги в пустелі, і ви приходите і даєте їй крапельку води. У неї неймовірний смак, надзвичайний, але цього недостатньо. Цього не достатньо. Але інша справа, якщо ви приведете її до оази де є джерело води, де вона може необмежено задовольнити свою потребу. І це джерело також може задовольнити інших спраглих.
Отже, Всевишній Господь є вмістищем любові. Коли ми розвиваємо любовні взаємини з Ним, ми з’єднуємося з джерелом, і тоді наша потреба в любові повністю задовольняється. Наше серце сповнюється любов’ю, і вона тече через край. І тепер ми маємо любов, яку ми можемо віддати в необмежених кількостях. І не тільки чоловікові, дружині, дітям чи друзям, але всім живим істотам. Той, хто любить Бога, любить усіх необмежено. У нашому маленькому світі ми дуже обмежені в тому, що ми можемо зробити. Насправді, ми не можемо зробити занадто багато. Знову ж таки, кілька склянок води не задовольнять, не наповнять багато людей у пустелі.
Тому якщо ми хочемо бути щасливими, то єдиний спосіб, як ми можемо бути щасливими, – це коли ми маємо щастя любові. Це єдине, що зробить душу щасливою. І коли ми поєднуємося в цих взаєминах любові з Всевишнім, ми стаємо по-справжньому щасливими.