І тому справа не в тому, що нам це подобається чи нам цього хочеться. А в тому, що ми маємо це мати. І чому в цьому світі так влаштовано, що кохання, яке має приносити багато щастя (чи, принаймні, це передбачається), часто призводить до того, що приносить нам найбільший біль? Чим більше ми когось любимо, тим більше болю це завдає. Чому той, кого ми найбільше любимо, зрештою стає тим, кого ми найбільше ненавидимо? Це просто не має жодного сенсу.
Найбільше насилля у світі нині – це не війни, це не вуличні злочини, не акти тероризму. Ні, не це. Це побутове насилля. Побутове насилля – це найбільше насилля у світі. Я нещодавно дивився на статистику у Росії. Чотирнадцять тисяч жінок помирають від домашнього насилля в Росії за рік, і це лише ті, про кого відомо. Дуже багато чого залишається неврахованим, і про це ніхто не знає.
Отже, знову ж таки, це так заплутує. Наше серце розбивається стільки разів. У “Бітлз” є така пісня: “Чи може хірург полагодити розбите серце?” Інша пісня – «Готель розбитих сердець»: «Моє серце наповнене! Я люблю, люблю… Ах, моє серце розбите! Вона вирвала моє серце!” Так що, насправді, це дуже заплутує.
Але є розуміння, яке може бути в усіх нас. Перша причина, через яку все це так заплутує, збиває з пантелику, – ми думаємо про себе як про матеріальне тіло. Насправді ми майже нічого не знаємо про себе – про духовну душу. Отже, ми вважаємо так: “Я – це тіло, я молодий, я старий, я красива, я потворний…” – що б не було. Це перша ілюзія. Друга — така: те, що ми називаємо у цьому світі любов’ю, насправді не любов. Тут треба пояснити.
Душа за природою – це любов. Ви не можете відокремити любов від душі. І коли ми, душа, чий справжній дім знаходиться в духовному світі (це наш споконвічний дім, це те, звідки ми прийшли), приходимо в матеріальний світ, ми покриваємось різними шарами матеріальної енергії. Насправді існує вісім шарів. Це технічні моменти, але вони необхідні розуміння. Отже, чиста душа входить у матеріальний світ, і перший шар, яким вона покривається, називається фальшивим его.
Багато людей, з якими я зустрічався, з тих, що вивчають якісь езотеричні вчення, читають якісь книги, слухають людей в інтернеті тощо, говорили так: “Ой, мені потрібно позбутися свого его. У мене таке велике его. Мені потрібно його позбутися, я працюю над цим”. Але вони не розуміють, що ми і є его. “Его” означає “Я”. Ви не можете позбутися себе. Ви вічна духовна душа, ви не зможете позбутися себе.
Але, приходячи в матеріальний світ, ми покриваємося дуже тонким шаром матеріальної енергії, як вуаллю, і наше бачення затьмарюється. Це – фальшиве его, фальшиве я. Після цього все моє справжнє розуміння перевертається з ніг на голову, і тоді я роблю висновок, що я — тіло. Це називається фальшиве ототожнення: я великий, я найголовніший, фальшива гордість, і таке інше. Це хибне, це неправдиве. І позначимо ясно: це брехня. Насправді ми живемо брехнею, але ми не знаємо цього. Розумієте? Ми настільки вкриті, настільки в ілюзії, що цього не знаємо. Отже, ми засновуємо все своє життя на цій ілюзії.
Мені подобається математика, тому що це точна наука, там немає жодного місця для вигадки, вона не змінюється час від часу. Немає такого поняття, як нова математика. Але вона завжди та сама: 2+2=4. Тисячу років тому, сьогодні і через тисячу років у майбутньому – те саме: 2+2=4.
Наприклад, ви намагаєтесь вирішити дуже складне математичне завдання, і ви рахуєте, рахуєте… Але на самому початку ви зробили маленьку помилочку. Скажімо, додали неправильно. Після цього ви рахуєте все дуже правильно, а відповідь отримуєте неправильну. І ви ніколи не отримаєте правильної відповіді до тих пір, поки не повернетеся назад до початку і не виправте початкову помилку.
Таким чином, коли ми намагаємося вирішити завдання життя, що всі ми робимо, зрозуміло, ми робимо цю початкову помилку: я – тіло. Отже, ми вирішуємо, вирішуємо, працюємо над цим, вивчаємо, обмірковуємо, філософствуємо, набираємося досвіду, але ми так і не отримуємо правильну відповідь, тому що ми не виправили початкової помилки.