Любов – це те, що є таким важливим у нашому житті, таким необхідним і таким сильним. Насправді все життя ми намагаємося її знайти. Нас так турбує, чи хтось любитиме нас чи ні. Ми одягаємося певним чином, щоб привабити любов. Ми можемо використовувати косметику, певним чином укладати волосся, ходити в тренажерний зал і накачувати м’язи, “круто” говорити, “круто” діяти, їздити на хорошій машині – робимо що завгодно, намагаючись привабити когось, щоб мене хтось полюбив. Приходить певна мода, і всі слідують їй, тому що це збільшує шанси. Люди роблять татуювання і що ще завгодно.
Пам’ятаю, я зустрів одного разу хлопця, і в нього у вухах були вставлені курячі кісточки. Я подумав: “Боже, хто захотів би прокинутися з цим хлопцем?” Він дуже зменшував свої шанси. А пізніше я зустрів його з подругою, у якої була куряча кісточка в носі. Я думав: “Ну, тепер я розумію, що це культ курячих кісточок”.
Всі у пошуках. І чому це так важливо для нас?
Я пам’ятаю, у мене був друг. Його синові було чотирнадцять років. Це було у Лос-Анджелесі. Він був такий крутий хлопець, мав багато подружок, такого плану хлопець. І одного разу в одну неділю він зі своїми друзями пішов на пляж і зустрів членів якоїсь ворожої банди. У Лос-Анджелесі багато різних таких банд. Там почалася серйозна бійка, його вдарили ножем у спину, і його негайно паралізувало від пояса вниз. І до кінця своїх днів він мав провести життя у візку. Найбільше його хвилювало: “Хто тепер мене буде любити?”.
У старості, коли наше тіло старіє, проявляється та ж сама проблема – хто тепер мене любитиме? Це так потрібно.
Вчені завжди проводять з усіма різні експерименти (і часто – за рахунок життя інших живих істот). Вони відбирали мавпочок-немовлят у мавп-матерів і відразу після народження садили їх у клітку на самоті. Їм давали необхідну їжу, підтримували температуру в клітці… – все, що було необхідне для їхніх фізичних потреб. До них у клітку навіть садили іншу маму мавпу, але ця мама мавпа була зроблена з дерева. І ці маленькі мавпочки притискалися до цієї дерев’яної мавпи, обіймали її та плакали. Зрештою, всі вони божеволіли. Розумієте? Нам потрібна любов. Вона нам потрібна.
Пам’ятаєте, хто ми? Ми духовна душа, не матеріальне тіло. І душа входить у багато-багато різних видів тіл. Скрізь, де б ви не знайшли життя, є особа, яка знаходиться всередині цього тіла. Вона може бути в дереві: у живому дереві є особа, що знаходиться в тілі цього дерева. Це життя цього дерева. У рибах, комахах, рептиліях, тваринах – якщо це жива істота, то всередині знаходиться особа, така ж самісінька особа, як ви і я. Це важливо розуміти, це дуже важливо.
У душі є багато вроджених якостей, так само як у води є вроджена якість вогкості чи вологості. Наприклад, ця вода у склянці. Я не торкався її, але я знаю, що вона мокра, бо вся вода мокра. Ви не можете відокремити від води вологість, ви не можете відокремити тепло та світло від вогню. І таким самим чином у душі є багато вроджених якостей, у душі є багато потреб, є природний стан душі. І одна з цих необхідних характеристик (якостей), яка є потребою душі, – це любов. Без виключень. Хіба собака теж не хоче любові?
Можливо, хтось має вдома квіти. Серед вас є люди, які мають вдома багато квітів? Чи можете ви сказати, коли ваші квіти щасливі? Коли ви приділяєте їм багато уваги. А коли ви нехтуєте ними, то квітка починає в’янути. Тому що особистість усередині цього тіла, квітки, теж потребує любові. Розумієте? І ви не зможете це змінити.
Тому ми всі знаходимося в однаковому становищі: ми хочемо любові, ми потребуємо любові. Ми всі від народження знаємо, що найважливіше у житті – це любов. Якщо в мене є любов, то насправді все інше другорядне. Але якщо в мене є все інше, але нема любові, то все інше не допомагає. Якщо у мене немає грошей і всього іншого, але є любов, то тоді життя хороше. Але якщо в мене є гроші, слава і таке інше – я вчиняю самогубство.
У мене є подруга художник, і вона розповідала про найвідомішого художника у Лондоні. Про нього написані книги, він має всі можливі нагороди, він щось із себе представляє в художньому світі. Нещодавно він отримав якусь дуже престижну нагороду. І запросив мою подругу до себе додому. Він був такий пригнічений. Він сказав: “У мене є ця нагорода. Багато людей і мріяти не можуть про те, щоб це отримати. Але я не маю нікого, з ким я міг би розділити цю радість”. Він самотній. Самотність – це величезна проблема.