Якості хтивості протилежні якостям любові. Якості любові які? Давати задоволення. Ось що таке справжня любов – приносити задоволення тому, кого ти любиш. І з цього складається весь духовний світ. Там усі приносять задоволення об’єкту любові – Всевишньому Господу. І Він є вмістилищем любові. І Він дає там задоволення кожному . Тож любов – це постійний обмін задоволеннями. Кожен приносить задоволення іншому, і в цьому полягає його задоволення. Задоволення любові в тому, щоб приносити задоволення тому, кого ти любиш. Ось у чому вся суть. Ви колись чули такий вислів, що давати краще, ніж брати. Чули таке? Що більше задоволення у тому, щоб віддавати, ніж у тому, щоб брати.
Для більшості у світі це просто гарні слова: “Так-так, все зрозуміло, але вже давай щось”. Краще давати, аніж брати.
“Я даю мій подарунок, а я щось отримаю? Сподіваюся, що щось більше”. А якщо я нічого не отримую, то: почекай-но, я тобі дав подарунок, а мій де? Або чоловік і дружина, хлопець з дівчиною, кохання в цьому світі… Всі стосунки засновані на тому, яке задоволення ти даси мені. “Чому я з тобою одружився? Тому що ти являла собою для мене задоволення. Мені подобалося, як ти виглядала чи мені подобався твій характер, чи мені подобалися твої гроші, хоч би що то було. Ти є задоволенням для мене. Так що я люблю тебе. Давай одружимося”. – “Добре, давай, тому що ти теж представляєш задоволення для мене”. І тепер у нас тут двоє тих, хто шукає задоволення:
– Ти давай мені задоволення.
– А ти – давай мені задоволення.
-Добре.
Але що відбувається? Ніхто неспроможний задовольнити іншого. І матеріальне задоволення дуже тимчасове. Це було задоволення на початку, а тепер стало нудно. Раніше це приносило мені задоволення, а тепер я втомився від цього. І я шукаю інше джерело задоволення: “О, ця виглядає краще, ніж ця. Цю я вже давно бачу, а ця нова”.
І це та гра, в яку ми граємо. Є приказка, це може стосуватися і чоловіків, і жінок, але я скажу з чоловічої точки зору. “Якою б гарною вона не була, якою б не була милою, когось десь вона вже дістала”. Матеріальне кохання. Отже відбувається наступне: що любов, яка дуже сильна, перетворюється на те, що протилежне любові, а саме на ненависть. “Ти мав зробити мене щасливою. І не зробив. Я не щаслива!” Або: “Я не щасливий! Тож я ненавиджу тебе”. Це цикл “любов – ненависть”. Я люблю тебе – я тебе ненавиджу – я люблю тебе – я тебе ненавиджу.
І той, кого ви любили найбільше, буде тим, кого ви найбільше ненавидите. Помічали колись це? “Я люблю тебе! Я тебе так люблю… що я тебе вб’ю!” Чому стільки насильства трапляється у любовних взаєминах? Дуже багато. Декілька тисяч жінок (це статистика) щороку в Росії помирають від домашнього насильства, від домашньої агресії. І це злочин номер один у світі. Як це може бути? Домашнє насильство … Це ж дім – це те місце, де передбачається, що ви будете любити один одного, хіба не так? Це ж те, де ви в’єте своє гніздечко і живете довго і щасливо. Ні. Це не так, тому що це не кохання, це пожадливість, хтивість. “Я хочу чогось, я не отримую цього. Це мене злить” і з цього походять різні речі.
Ми розчаровуємось, тому що ми знаємо, ми стикаємося з усією цією істиною, але ми не розуміємо її. Є інший сценарій. Двоє людей з’єднуються разом у взаємовідносинах і обидва через різні чинники сумісності приносять одне одному задоволення все життя. Мої батьки були одружені шістдесят три роки. І мій батько в кінці життя говорив, якби мені довелося все зробити з самого початку, я одружився б з тією ж жінкою. А моя мама казала: “Він найкращий!” Це все було пречудово. Але що трапилось? Мій батько помер. Йому було дев’яносто три роки – він уже не міг бути в цьому тілі. Тут все влаштовано тимчасово. Їм довелося розлучитися. Ти не можеш триматися за любов у цьому світі – вона йде. І за кілька років померла моя мама.
І це відбувається постійно. Об’єкт любові вмирає, а іншій людині не залишається причини, щоб жити, і вона вмирає теж. У найкращому разі любов у цьому світі не є рішенням – вона тимчасова. І вона зрештою не задовольняє потребу душі в чистій любові.