Питання: Коли будуєш стосунки з Богом, то приходить у життя стан закоханості двадцять чотири години на добу. І тоді розумієш, що не хочеться будувати партнерські взаємини, пропадає якась мотивація. А чи потрібна тоді взагалі сім’я, якщо ти не маєш дефіциту любові? Чи це егоїзм: жити і не заводити сім’ю?
Відповідь: Хороше питання. Хороший досвід. Вам не потрібно мати сім’ю. У цьому немає якоїсь вимоги. Дуже багато дуже великих відданих Бога не мали сім’ї в нашому розумінні цього слова. Вони мали сім’ю набагато більшу – весь світ. Вам не потрібно мати це: “Оце мій чоловік, це моя дружина, це наші діти і це ми”. Якщо у вас є — це чудово. В цьому немає нічого поганого. Але будь-яку ситуацію, в якій би ми не знаходилися, ми повинні будувати на тому, щоб це приносило задоволення Богові. Тож це може бути сім’я, яка знаходиться повністю на духовній основі. І це може бути індивід, у якого немає сімейного життя, але в нього є весь світ, для якого він тепер має більше часу, щоб він міг передати йому знання. Отож і так, і так може бути. Але очевидно, що немає такого, що “повинен заводити сім’ю”, такого вчення немає.
Запитання: Бог – це особа чи щось безособистісне?
Відповідь: Бог – це відначальна особа. Як би ми могли бути Його дітьми, якби Він не був особою? Як могла б існувати любов, якщо любов походить тільки від особистості? Існує дуже велика та сильна філософія, яка популярна сьогодні у світі, що Бог – це не особа. Але це не правда. Ви не можете любити не особу. Любов – це обмін між двома особами. Це сама по собі ціла лекція, я не можу зараз входити у деталі. Але відповідь, що Він – абсолютна Верховна Особа серед усіх особистостей.
Питання: Навіщо Богу любов?
Відповідь: Любов – це сутність життя. Чи потребує Він любові: “Ой, самотньо, мені хочеться любові”? Ні. Але пам’ятайте, що Бог – найголовніший у всіх категоріях, у всьому. І у категорії отримання задоволення. Він – найголовніший, хто отримує задоволення. Ми тут такі собі “міні-боги”, які намагаються отримати насолоду, але це не ми насправді. Найвищий рівень насолоди – це любов. Чи потребує Він нашої любові? Ні. Чи хоче Він нашої любові? Так. І коли Він бачить, що ми любимо Його, коли ми любимо Його, ми самі стаємо щасливими, і це приносить йому велике задоволення. Він щасливий бачити щасливими тих, кого любить. Тому все ґрунтується на любові.
Питання: Якщо я не люблю себе, як я можу полюбити Бога?
Відповідь: Це ще одна нова філософія: “О, спочатку ти маєш полюбити себе”. А хто себе не любить? Хто є центром життя кожного? Сама людина. Хто об’єкт задоволення? Я. У матеріальному світі все крутиться довкола мене. І якщо хтось і бере участь у моєму житті, він також крутиться навколо мене, все навколо мого задоволення. Це просто ще одна ідея, яку хтось вигадав, щоб зробити нас ще більш егоїстичними. “Я повинен любити себе”. Я не можу знайти нікого іншого, хто б любив мене, тому я сам любитиму себе. І мені з собою дуже добре ладнати. З тим хлопцем, з тією людиною мені ніяк не порозумітися, а сам із собою я чудово ладнаю.
Вірте Ведам, не вірте усілякій нісенітниці, яку ви чуєте. Любіть Бога і все станеться саме собою. Любов – це коли ви любите когось іншого. Ось що це означає. Обмін між двома особами. А “я” – це одна особистість. “Я люблю себе, а “себе” любить мене. І ми любимо один одного. Отак пов’язані”. Не вірте всьому цьому. Вивчіть істину і слідуйте їй, і викиньте все інше. Це просто відволікає. Частина ілюзії.
Питання: Чому спочатку нам добре з людиною, а потім ми хочемо все розірвати. Навіть якщо було пережито багато проблем.
Відповідь: Такою є природа матеріальних взаємин. У Ведах це дуже добре описується. Матеріальне життя, взаємини у матеріальному житті можуть починатися як велике джерело задоволення. І поступово це зменшується. У той час як духовні взаємини, духовна любов, починається з того, що, можливо, це зовсім не привабливе, можливо, це навіть гірке. Настільки ми забруднені. Настільки ми вкриті пожадливістю, хтивість. Поступово, у міру того, як ми звільняємося від хтивості, це стає кращим, кращим і кращим, і більшим.
І духовне життя – це джерело задоволення, яке весь час збільшується. А матеріальне життя, засноване на хтивості, це джерело болю, яке весь час збільшується. І ми проходимо через це. Ви щойно говорили про це у своєму питанні, це — реальність життя. Не чекайте, що буде якось інакше, ніж це. І як я сказав, навіть якщо вам вдасться дістатися і пройти до кінця, до самого кінця, то зі смертю вашого тіла все скінчиться. Не знаю, як у Казахстані, але в Америці, коли люди одружуються, вони там зачитують: “Я обіцяю любити тебе, доки смерть не розлучить нас”. Отже, вже зрозуміло, що все це тимчасово. Це навіть написано. Звичайно, небагато хто взагалі до цього доходить.
Питання: Отже, Бог створив нас, щоб ми Йому дарували любов? Що, якщо я даруватиму любов тільки людям, а Богові — ні, то, що станеться?
Відповідь:По-перше, ви не можете дарувати жодної любові людям, якщо ви не любите Бога. Це так влаштовано. Ви можете думати: “Я люблю людей”. Але насправді це обумовлено. Є якісь умови. Це не безумовна любов. Безумовна любов йде лише від Бога. Отож, я просто залишатимуся в матеріальному світі, перебуватиму в матеріальному світі – ось що станеться. Просто буду тут життя за життям, намагаючись любити світ.Це не відповідь, це не вирішення. Я не можу зробити їх щасливими, вони не можуть зробити мене щасливими. Ми намагаємося. Але що ми можемо зробити? Ми не Бог. Ми не Верховна Особа Бога. Тільки Бог може зробити когось щасливим. Коли я перестану намагатися гравати Його роль і займати Його становище, тоді я прокинуся. І говоритиму: “Дозволь я дам тобі Бога, а не себе. Я більше не даватиму тобі себе, я хочу дати тобі Бога”. І тоді буде все так, як потрібно.