ПЕРЕВАГИ МЕДИТАЦІЇ НА ЗВУК
Перед тим, як розпочати свої програми, я завжди висловлюю повагу великим духовним вчителям (ачарям), які передали нам це знання.
Вся інформація, яку я представлятиму, йде з ведичних священних писань. Веди – дуже давні писання. Вони були записані 5000 років тому. Однак саме знання вічне. Перед тим, як воно було записано, його передавали усно від одного досконалого духовного вчителя до іншого. Такий ланцюг духовних вчителів називається ланцюг учнівської послідовності, або парампара. Парампара необхідна для того, щоб істина могла передаватись у чистому вигляді. Ми перебуваємо в парампарі, яка називається Брахма Сампрадая, і вважаємо, що нам дуже пощастило отримувати знання з цього ланцюга.
Тож це не моя думка. Я просто передаю цю давню науку.
Зараз дедалі більше людей у світі починає цікавитись медитацією. Тепер навіть такі професіонали, як лікарі та психіатри, направляють своїх пацієнтів на заняття з медитації. І коли ми думаємо про медитацію, зазвичай уявляємо собі мовчазний процес, в якому ми сідаємо, заплющуємо очі, схрещуємо ноги і займаємось якоюсь внутрішньою діяльністю.
Є багато різних технік мовчазної медитації. Одна з них – візуалізація, коли ми сідаємо, заплющуємо очі та уявляємо собі чудові види природи. Це може бути дуже заспокійливим, утихомирюючим.
Інша техніка називається технікою мовчазного свідка. Ми сідаємо, заплющуємо очі і стаємо мовчазним свідком діяльності розуму. І, звичайно, ми всі знаємо, що діяльність розуму – це думати. Так що ми спостерігаємо за думками в міру того, як вони йдуть на екрані розуму, якби ми дивилися кіно. Ми не беремо участі, ми не поринаємо в це – ми залишаємося мовчазним свідком.
Одній медитації я навчився багато років тому у бойових мистецтвах. Ми заходили до темної кімнати, запалювали свічку і зосереджувалися на полум’ї. Ідея полягала у тому, щоб розвинути стовідсоткове зосередження.
Ще одна техніка – глибоке дихання. У ній ми медитуємо на дихання, починаючи з кінчика носа.
Дуже багато технік. Але за мовчазної медитації ми намагаємося досягти рівня досконалості, коли ми не маємо думок. Я певен, що хтось із вас пробував мовчазну медитацію. І якщо це так, можливо, ви погодитеся з тим, що вам не цілком вдалося досягти цієї досконалості.
Уявіть: ми сідаємо, використовуємо техніку мовчазної медитації. Думки заспокоюються, можливо ми стаємо дуже спокійними, умиротвореними. І, можливо, настає коротка мить, коли нам здається, що ми не маємо думок, і про себе ми говоримо: «Я ні про що не думаю». А це думка! І тепер ми стурбовані: “Навіщо ж я це зробив?”
Крім того, мовчазна медитація важка з погляду зовнішніх факторів. По-перше, вам потрібно знайти спокійне місце. І це не завжди так легко зробити. По-друге, вам потрібен час для медитації. І це не означає 30 хвилин до того, як ви підете на роботу чи навчання. Тому що в цьому випадку весь час, поки ви медитуватимете, ви також думатимете: «Ой, а скільки там ще часу залишилося?» І тоді ми сидимо в медитації: “Так, ще 10 хвилин… Ще 5 хвилин…” Це заважає.
Також ми повинні мати можливість керувати тілом довгий час. Тепер ми всі сидимо на сидіннях; я сподіваюся, що вам зручно. Але я вас запевняю, що протягом 15 хвилин усі змінять своє положення. Нам не вдається довго залишатися в одному положенні, щоб нам було зручно. Тому при мовчазній медитації: 5 хвилин – немає проблем, 10 хвилин – нормально, 15 хвилин – починають боліти коліна… Тепер ми медитуємо на коліна. Трохи пізніше стає дискомфортно в спині. Тепер ми медитуємо на спину та на коліна. Це заважає.
Крім того, довкола можуть бути інші живі істоти. Це не обмежується лише тими, хто у людських тілах. Одного комара достатньо, щоб зруйнувати медитацію: Зззззззз. Може бути занадто жарко, занадто холодно і таке інше.
Тож з цих та інших причин цей вид медитації ми сьогодні вивчати не будемо. Ми навчимося медитації, яка дуже проста, дуже доступна і водночас дуже ефективна. Вона використовує те, з чим ми добре знайомі.
Основний інструмент у мовчазній медитації – це тиша. Для нас незвична тиша. Деяким людям у тиші дискомфортно. Деякі люди бояться тиші.
Пам’ятаю, одного разу я зайшов до хати, і там у передній кімнаті був увімкнений телевізор, але в кімнаті нікого не було. Я пройшов на кухню, де людина займалася справами. Я запитав: “Навіщо там у тебе включений телевізор?” І мені відповіли: Ну, я люблю компанію. Занадто тихо, не можу бути один».
Тож тиша нам не звична. Але ми добре знайомі зі звуком. Звук оточує нас все наше життя. Деякі звуки дуже заспокоюють. Знову ж таки, поглянемо на природу. Добре піти на природу та подивитися на всю її красу. Але також добре піти на природу, заплющити очі та послухати її красу. Послухати, як вітер шумить у деревах, як птахи співають, як вода дзюрчить, пробігаючи камінням. Ми можемо навіть купувати записи звуків природи з метою релаксації.
Потім є звуки, які нам не подобаються. Вони дуже дратують. Наприклад, звук вашого будильника. Кому подобається будильник? Одна жінка сказала: Мені подобається, але так буває рідко. А знаєте, що ще гірше, ніж звук вашого будильника? Звук чужого будильника.
Але також є звуки, які нам дуже подобаються, тому всі мають mp3-програвачі. Люди записують музику на телефон і ходять у навушниках, намагаючись принести звуки, які їм подобаються у своє життя.
Крім того, звук необхідний: ми спілкуємось за допомогою звуку, як ми це робимо зараз.
Але всі звуки, про які я згадав, відносяться до однієї категорії звуку та називаються матеріальний звук. Це означає, що він бере початок у матеріальному світі, має матеріальне джерело. Однак є інша категорія звуку, яка називається трансцендентним звуком. Трансцендентний звук не народжується у матеріальному світі. Він народжується у духовному світі і сходить у матеріальний світ.
Оскільки він йде з духовного виміру, він несе із собою духовну силу. І оскільки там є ця сила, нам не потрібно в нього вірити, не потрібно знати, що це означає, не потрібно це розуміти, не потрібно змушувати це працювати і навіть віри в це не потрібно. Все, що від мене вимагається – це прийти до дотику до цього трансцендентного звуку, і автоматично я отримаю духовну користь.
Ми можемо навести як приклад сонце. Ми всі знаємо, що сонце має велику силу. Воно приходить до нас у вигляді сонячного світла. Тож ми можемо вийти на сонце з будь-якою філософією: сонце обпалить мене/сонце не обпалить мене. Немає значення, що я думаю. Результат буде той самий. І те саме стосується трансцендентного звуку.
Насправді для нас це дуже хороша новина. Тому що всі інші медитації ефективні настільки, наскільки ми робимо так, щоб вони спрацювали, тобто, наскільки нам вдається знайти тихе місце, організувати свій час, керувати своїм тілом, керувати своїм розумом і так далі. Це визначає результат медитації. Але за трансцендентного звуку всі ці чинники немають такого значення. Так що це ідеально підходить для того зайнятого життя, яке ми ведемо сьогодні.
ХТО Я?
Досі я багато говорив про нас: «Я сідаю», «Ми отримуємо користь». І це приводить нас до іншої теми – теми про наше справжнє я. Веди кажуть, що ми всі повинні поставити собі запитання: Хто я? Але, на жаль, ми майже ніколи не ставимо собі таке запитання. Тому що ми вважаємо, що вже знаємо відповідь.
Очевидно, у нас є те, з чим ми ототожнюємо себе. Це у нас все життя. У нас є це в розумі, на вустах і навіть у кишені. Мається на увазі те, ким я себе вважаю, як я представляюсь іншим, і як я можу довести це за допомогою своїх документів: паспорта, прав і так далі. Ми це приймаємо, і решта теж. Але чи справді це ми?
Придивившись, ми можемо виявити, що це лише сукупність ярликів, і процес присвоєння ярликів починається з народження. Кожен із тих, хто перебуває зараз тут, відразу після народження отримав один із двох ярликів: чоловічої статі або жіночої статі. І ми досі ототожнюємо себе таким чином: “Я чоловік” або “Я жінка”. І в той же час ми отримали інший ярлик відповідно до нашої раси: білий, темношкірий. Дуже сильним може бути ототожнення за національністю: Я росіянин, Я англієць. А також ототожнення із сім’єю: ми належимо цій сім’ї. Насправді це ототожнення настільки сильне, що кожен день на планеті одна людина вбиває іншу тільки через те, що у них різні ярлики. І це лише початок.
Багато ярликів приходить і йде протягом усього нашого життя. При народженні нас називають немовлятами, потім дітьми. Ми йдемо до школи, і тепер ми учні, потім підлітки і, нарешті, дорослі. Ми здобуваємо якусь професію в житті, і тепер ми відомі відповідно до неї: лікар, адвокат, секретар, медсестра. Потім ми одружуємося і негайно стаємо чоловіком чи дружиною. У нас з’являється дитина – тепер ми батьки: тато, мама. Минають ще роки – бабуся, дідусь. Це те, як ми бачимо себе, ми думаємо про себе: це я. І це триває і триває доти, доки ми нарешті не отримуємо останній ярлик – небіжчик.
Але якщо ми подивимося уважніше, то побачимо, що це пов’язано лише з нашим матеріальним тілом. Це правда: тіло чоловічої чи жіночої статі, чорне чи біле, молоде чи старе. Яким би тілом не було, воно таке, це правда. Питання таке: «Чи це ми?»
Щодня ми здійснюємо паломництво до дзеркала, щоб подивитися, як ми виглядаємо. Іноді ми трохи засмучуємося, але завжди повертаємося наступного дня: «Побачимо, може там щось покращилося?» Але чи справді ми бачимо себе? Тож питання стоїть так: «Це матеріальне тіло – я?»
Якщо ми хочемо отримати найбільш авторитетну відповідь, нам слід звернутися до священних писань світу: Біблії, Корану, Бхагавад-гіти. Звідти ми дізнаємось: ні, ми не матеріальне тіло. Але це сучасний світ, і дуже рідко хтось звертається до священних писань, щоб дізнатися про істину життя.
Однак те, що ми широко приймаємо, – це висновок вчених. Вчені нам подобаються, бо вони все доводять. І унікально те, що в даному випадку вчені лабораторно довели, що ми не є матеріальним тілом.
Вони виявили, що в тілі людини немає клітини, яка жила б довше 5-ти років. У деяких клітин дуже коротке життя. Клітини, що становлять внутрішню стінку шлунка, живуть 5 днів. Клітини шкіри – 1 місяць. Клітини печінки – 6 тижнів. І так далі. Але за 5 років змінюється все. Отже, якщо я подивлюся на свою фотографію, яка була зроблена 10 років тому, то очі на фотографії – це не ті очі, якими я дивлюся на неї. Це не ті самі очі. Відповідно до цієї наукової формули, якщо мені 35 років, у мене було 7 тіл. Але ми всі, звичайно ж, знаємо, що ми не 7 різних людей. Усі знають: я – це, як і раніше, я. Отже, фактор змінний – це матеріальне тіло, а фактор постійний – це я сам.
Так, ми не ці матеріальні тіла. І в цей момент деякі люди починають займатися інтроспекцією чи медитацією. Вони починають звертатися вглиб себе, щоб дізнатися, хто вони насправді. І коли ми звертаємось углиб себе, що ж ми виявляємо? Є емоції, бажання, почуття, воля. Це все дуже реально, і легко дійти висновку: «От хто я насправді».
Але ми повинні звірити це зі священними писаннями, особливо з Ведами, тому що вони дуже докладні у цьому питанні. І коли ми це робимо, то виявляємо, що знову робимо помилку. Це також не ми. Насправді це ще одне матеріальне тіло. Воно називається тонке ментальне тіло. Іноді його називають астральним тілом; я впевнений, що деякі з вас чули про астральне тіло.
Отже, насправді у нас два тіла: фізичне тіло та ментальне тіло. Як два шари одягу: верхній одяг та нижній одяг. Але питання залишається питанням: “А хто ж я?”
Тому ми ще раз звертаємося до Ведів, і звідти дізнаємося, що ми належимо до іншої категорії енергії. Все – енергія. Наше тіло – це енергія матеріальна. Але ми дізнаємося, що ми – це енергія духовна. І далі ми дізнаємося, що ми – найдрібніші іскорки духовної енергії.
Ми дізнаємося, що матеріальна енергія – тимчасова. І це дуже легко можна побачити. Ми дуже добре знаємо, наскільки тимчасові наші тіла. Так добре, що ми навіть не хочемо про це говорити: «Гей, про це говорити не треба!» І навіть постійніші речі, як ця будівля: поверніться сюди через тисячу років: «Так, а де ж була ця лекція?» Тимчасово. Але ми дізнаємося, що дух вічний. “Вічний” означає, що немає початку і немає кінця. Тож ми вічні.
Також ми дізнаємось, що матеріальна енергія нежива. І це дуже легко можна побачити: цей стіл, цей мікрофон – у них немає життя. Але ми дізнаємося, що дух – це і є саме життя. Немає такого поняття як жива матерія і немає такого поняття як мертвий дух.
Ми життєва сила у тілі. Доки ми присутні в тілі, тіло називають живим. Але це не правда. Тіло мертве. Ми – життя.
І це стає очевидним у момент смерті. У момент смерті ми залишаємо тіло, і в цей момент тіло виявляє свою справжню природу. Воно навіть не може сидіти на стільці, падає на підлогу. Тож ми – життєва сила в тілі. І до того часу, поки ми присутні у тілі, його називають живим.
Тому насправді ми є духовною душею. Духовна означає, що ми духовні за своєю суттю. Душа означає індивідуальна духовна іскра. Ми назавжди ця іскра. Ми ніколи не стаємо кимось іншим. Ми ніколи не перестаємо існувати.
Для деяких людей це дуже пригнічуюча новина: Що?! Я завжди буду собою? Якого біса, я думав, це скоро закінчиться!» Вибачте, це ніколи не закінчується. Але коли ми дізнаємося про істину життя, ця новина стає дуже прекрасною.
Тож ще раз ми – духовна душа. І далі ми дізнаємося, що ми є невід’ємними частинками Верховної Душі. Є Верховна Душа, від якої ми походимо. Нас називають атма, а Верховна Душа це Параматма.
ЇЖА ДЛЯ ДУШІ
І ви можете сказати: Ну добре, а яке відношення це все має до медитації? Насправді пряме.
Ми знаємо, що матеріальне тіло має певні потреби. Звичайно, одна з основних потреб – це їжа. Отже, ми витрачаємо багато часу, багато енергії, добуваючи їжу. Також нам потрібне житло. Тому очевидно, що ми витрачаємо багато часу, багато енергії, влаштовуючи житло. Нам потрібний одяг. Це потребує ще часу та ще енергії. Для нас це необов’язково, але ми хочемо розваг. Це забирає ще час і енергію. І це лише фізично.
Але пам’ятайте, що ми маємо ще одне тіло, про яке треба подбати, – тонке ментальне тіло. І воно потребує ментальної їжі. Для цього ми маємо книги, журнали, газети, телебачення, кіно, комп’ютерні ігри, Інтернет – стільки всього для розуму. І це також потребує ще часу та ще енергії.
І якщо ми будемо чесними і подивимося на своє життя, на те, яке воно є на сьогоднішній день, найчастіше ми виявимо: це і є моє життя. Це все, що я роблю. Весь мій час, вся моя енергія витрачається на турботу про два тіла.
Але ж пам’ятайте, що це не ми. Ми – духовна душа. І як духовна душа ми потребуємо духовної їжі. Це причина того, що, хоч би як добре я влаштував свою матеріальну ситуацію, завжди чогось не вистачає.
Це як клітка з маленькою пташкою всередині. Цілий день ми гладимо клітку. У нас дуже гарна клітка. Але ми ніколи не годуємо пташку. Пташка хоче їсти, пташка ніколи не задоволена, і пташка ніколи не співає. Ми подібні до цієї пташки.
Тож ми, духовна душа, потребуємо духовної їжі. І мантри, які ми сьогодні вивчимо, дадуть нагоду отримувати цю їжу на дуже регулярній основі. Ці мантри – їжа для душі. І зараз ми вивчимо деякі мантри та способи їх використання.
Перша мантра: ГООРАНГА НІТАЙ-ГООР. Ви бачите, що мантра розбита на 4 склади: ГО–РА–АН–ГА. І потім НІ-ТАЙ ГО-ОР. Щоб переконатись, що у нас правильна вимова, давайте проговоримо це разом. Спочатку я скажу мантру, а потім усі можуть повторити. Отже, чи всі готові?
ГО–РА–АН–ГА
НІ–ТАЙ ГО–ОР
Дуже добре. І зараз ви можете запитати: “А що ж таке насправді мантра?”
Мантра – це трансцендентний звук. Але якщо бути точніше, мантра складається з одного або більше імен Бога. У Бога незліченна кількість імен. Імена Бога описують Його форму, якості, ознаки, розваги. Бог необмежений у всіх цих категоріях, і тому має незліченну кількість імен. ГООРАНГА означає «Той, чиє тіло прекрасніше за розплавлене золото», описує форму Верховного Господа. НІТАЙ означає «вічний». ГООР означає «золотий».
Господь приходить у цей світ час від часу. Коли Він приходить, Він приходить на нашу користь. І його явища відомі як інкарнації.
Нещодавно, всього 500 років тому, Верховний Господь з’явився на цій планеті. Він з’явився у невеликому містечку в Індії, яке називається Навадвіп. Коли Він з’явився, колір Його тіла був прекрасного золотистого відтінку, тому Його звали Гооранга. Він явився зі Своїм вічним супутником Господом Нітьянандою. Так що мантра ГООРАНГА НІТАЙ-ГООР вказує на Господа Гоорангу та Господа Нітьянанду.
Вони прийшли безпосередньо для того, щоби дати нам мантра-медитацію. Вони сказали про те, що це рекомендований процес для досягнення самоусвідомлення у цей вік Калі-юги.
Можливо, ви ніколи не чули про Калі-югу. Насправді є багато того, про що ви не чули. Проте ми знаємо, що у матеріальному світі є періоди часу: секунди, хвилини, години, дні тощо. А у дуже великому масштабі є великі періоди часу, які називаються юги. Існують чотири юги, які послідовно змінюють один одного циклом, так само як змінюють один одного чотири пори року.
Перша – це Сатья-юга. Вона відома як золотий вік. Вона триває неймовірно довгий час, люди живуть дуже довге життя, всюди панує пишнота. І люди дуже просунуті духовно. Отже, говорячи з матеріальної точки зору, вона настільки гарна, наскільки це може бути.
Її змінює Трета-юга, або срібний вік. Вона коротша за тривалістю, життя людей коротше. У суспільство входить невелика вада. Не така досконала.
Наступна – це Двапара-юга, або мідний вік. Ще коротше, ще менш досконала.
І нарешті, Калі-юга. Це час, коли ми живемо зараз. Калі-юга відома як залізний вік з двох причин. Перша: залізо – найпоширеніший метал. А друга: серця людей у Калі-югу подібні до заліза. У Калі-югу дуже мало співчуття, дуже мало милосердя, дуже мало любові. Дуже важкий час.
Також вона ще відома як епоха хаосу, розбрату та замішань. Подивіться на сьогоднішній світ. Чи це особистий, національний або міжнародний рівень, ви скрізь побачите хаос, розбрат та замішання.
Але є щось хороше щодо Калі-юги. Коли вік найважчий, процес досягнення духовної досконалості найпростіший. Так що в цей важкий час Господь Гооранга прийшов і приніс мантра-медитацію. Він практикував це Сам і навчав мільйони інших. Тому ми також практикуємо це самі та навчаємо інших.
Насправді більшість людей звертаються до медитації не з духовних причин. Люди шукають звільнення від стресу, звільнення від занепокоєння, заспокоєння. Можливо це ваш інтерес. У такому разі ця медитація сприятиме і цим цілям. Але при цьому вона має додатковий ефект трансцендентного звуку для нас, духовної душі. Тож вона одночасно діє на фізичному, ментальному та духовному рівнях.
Отже, ще раз наша мантра: ГООРАНГА НІТАЙ-ГООР. Наша техніка медитації дуже проста. Ми починаємо з того, що вдихаємо через ніс, дуже повільно, м’яко і при цьому дуже глибоко наповнюємо повітрям всі легені. Поки ми вдихаємо, подумки ми повторюємо мантру: ГО-РА-АН-ГА. Потім, коли наше тіло наповнене повітрям, ми починаємо видихати, і на видиху вимовляємо протяжно вголос: ГО-РА-АН-ГА. Потім ми знову вдихаємо повільно, м’яко і глибоко, і цього разу про себе в розумі ми повторюємо: НІ-ТАЙ ГО-ОР. А потім на видиху ми вимовляємо вголос: НІ-ТАЙ ГО-ОР. Далі ми повторюємо це кілька разів.
Перш ніж розпочати медитацію, нам потрібно розслабитися. Розслаблення дуже важливе. Але, на жаль, ми майже ніколи цього не робимо. Ми можемо сказати: «Ой, я не маю часу на розслаблення. Я не знаю, як розслабитись». А якщо ми і вирішуємо розслабитися, то найчастіше використовуємо алкоголь, наркотики чи щось таке. Це не добре.
Калі-юга сповнена напругою. Воно накопичується у нашому тілі, особливо у верхній частині, ключова область – це обличчя. Ми носимо стільки напруження на обличчі, тому в нас рано з’являються зморшки, і все інше життя ми витрачаємо на те, щоб їх позбутися.
Отже, розслабте обличчя, особливо лоб. Інша ключова область – це шия. У нас навіть головний біль відбувається через напругу шиї. Тож постарайтеся розслабити шию. Те саме стосується плечей, грудей. Є навіть вираз: «Гей, розслабся!»
Так що розслабтеся. Щоб допомогти собі розслабитись, ми робимо глибокий вдих і набираємо повітря. І коли ми видихаємо, йде вся напруга, розчарування, занепокоєння.
А тоді, коли ми виконуємо медитацію, ми дуже уважно слухаємо звук. Уявіть, якби друг розповідав вам секрет. Ви слухаєте та нічого не хочете пропустити.
Також направте на звук розум. Розум буде йти на якийсь інший об’єкт, наводьте його назад на звук. Він іде знову, а ви його знову наводите, як мама з дворічною дитиною. Вона садить дитину, а вона тікає. Вона її знову садить, дитина знову тікає. Вона її знову на місце.
Розум подібний до цієї дитини. Але пам’ятайте, що ми не розум. Ми – духовна душа. Тож ми повертаємо розум на звук.