Так само душа має багато невід’ємних якостей. І одне з них – це бажання. Ось чому ми маємо так багато бажань. Це частина нас, це частина душі. Люди кажуть, що можна позбутися всіх бажань, але це неправда. І наші бажання ведуть нас по життю. Ми йдемо за одним бажанням, ми намагаємося його задовольнити, і по ходу з’являється нове бажання, і ми йдемо за ще одним, і так все більше і більше.
Сидить, наприклад, молодий хлопець у себе в квартирі, шоста година вечора, він зголоднів. Настав час щось з’їсти: немає проблем – у нього в квартирі дуже багато їжі. Але в цей момент він отримує дуже сильне послання від свого язика, свого розуму: “Я не хочу цю їжу, я хочу піцу”. І будучи дуже покірним по відношенню до вимог свого розуму і свого язика, він встає і йде туди, де він може купити собі піцу. Ідучи, він, так безневинно, розглядає вітрини магазину. І він бачить там вітрину з годинниками (а він один із тих хлопців, які завжди розглядають годинники). І відразу ж один годинник впадає йому в очі. Йому подобається, як він виглядає, йому подобаються функції, які є у цього годинника. І відразу ж у нього з’являється бажання: “Я хочу цей годинник”. Але вже пізно, магазин закритий, це дорогий годинник, у нього немає стільки грошей. І він заходить у ресторан, замовляє піцу і думає про годинник “То як же мені купити цей годинник? Один друг винен мені гроші, я заберу в нього гроші, а цей годинник я продам через Інтернет”. Знаєте, як ми влаштовуємо свої фінанси. У цей момент молода вродлива дівчина сідає за столик навпроти. Вона одна, він один. Тут із нізвідки у нього з’являється ще одне бажання: “Я хочу познайомитися з цією дівчиною”. Потім він починає думати, як найкраще до неї звернутись. У цей момент принесли піцу: “О, піца, я вже забув про піцу”. Але – щоб зробити цю історію коротшою – він запрошує її на вечерю і вона погоджується. У них дуже гарний вечір: “О, так легко говорити один з одним, так багато спільного, начебто ми знали одне одного раніше”. Тож наприкінці вечора вони обмінялися телефонами та домовилися про зустріч наступного тижня. Так що після того, як він пішов із ресторану, він задовольнив бажання з’їсти піцу, але тепер у нього бажання придбати годинник і зустрітися з молодою дівчиною. І, як заплановано, вони зустрілися наступного тижня. Ще один чудовий вечір. І після кількох таких зустрічей, він має нове бажання: “О, я хочу одружитися з цією дівчиною”. І він одружується. Потім у нього з’являється бажання купити будинок, у нього з’являється бажання купити автомобіль, він купує автомобіль. І потім у нього виникає бажання завести дітей, він заводить дітей. Потім у нього бажання, щоб його діти виросли такими, вирушили у такий університет чи в інший. І все це почалося з піци. Ось таке життя. (Аудиторія сміється).
Так що ми йдемо по життю таким чином, і ми приходимо до кінця свого життя, маючи бажання. І ці бажання переносять нас у наступне життя. Коли ми залишаємо тіло в момент смерті, все, що ми залишаємо – це грубе фізичне тіло. Це те, що люди хоронять, закопують чи кремують, або що б вони з ним не робили. Але ми, як і раніше, вкриті тонким, ментальним, тілом. І це ментальне тіло – це бажання. І відповідно до наших бажань, це ментальне тіло має певну форму. І таке фізичне тіло – воно точно підходить до форми ментального тіла. Наша рука має певну форму і рукавичку зроблено таким чином, щоб підходити до форми руки. Так що фізичне тіло влаштоване таким чином, щоб підходити формою до ментального тіла.
Ще один приклад. Є такий спорт парапланеризм, де ви залазите на висоту, надягаєте собі на спину механічні крила, зістрибуєте і сподіваєтеся на краще. (Аудиторія сміється). І якщо все виходить, якщо все вдається, то це чудово: “Ух ти, такі гарні краєвиди!” Почуття свободи ви пливете в потоці повітря. І з цього часу ви ніколи не будете більше дивитися на птахів, як раніше. Ви завжди дивитиметесь на птахів: як вони злітають, як вони сідають, як вони ширяють. І ви усвідомлюєте, що у них це виходить краще, ніж у мене. І ви знаєте, що у вас завжди буде щось, чого вони не мають – це страх. Ви знаєте, якщо щось піде не так, то у вас будуть великі проблеми. Але ж ви знаєте, що птахи так не думають. Скільки разів ви бачили, що птахи розбиваються? Вони просто літають туди-сюди – жодних проблем. Так що деякі з цих хлопців, які займаються цим, з часом починають говорити яким птахом вони хотіли б бути. Звичайно, всі вони хочуть бути орлами, хто казав би, що хотів би бути вороною? (Аудиторія сміється). Так що така людина добігає кінця свого життя з таким бажанням. І немає проблем – у наступному житті він пробиватиме шкаралупу дзьобом, по всьому тілу у нього буде пір’я і він все життя літатиме.
Людина – мислить, а Бог – креслить. Ми отримуємо те, що хочемо. Тож матеріальні бажання утримують нас у колесі народження та смерті.