Веди говорять про те, що у матеріальному світі немає щастя. Той, хто хоче насолоджуватись, знайде аргументи для того, щоб це заперечувати. Він скаже: “Ні. Це не так”. Але він не знає, що насправді означає це твердження. Так, тут є чуттєве задоволення. У цьому немає сумніву, на усіх можливих рівнях. Але немає справжнього щастя для душі.
Я — духовна душа. Якими б екстатичними не були мої почуття, я все одно не отримую з цього ніякого задоволення. Для душі в цьому насолоди нуль. Коли я їм піцу, і вона може бути дійсно дуже смачна для язика, я не отримую від цього ніякого задоволення. І зрештою це починає дедалі більше виявлятися – я нещасливий. Ось чому так багато депресії. Зараз на планеті більше людей у депресії, ніж будь-коли. Але рішення, відповідно до того, що пропонують матеріалісти, вчені, лікарі і так далі – з’їсти таблетку.
Є такі ліки “Прозак” проти депресії, проти нервового розладу. Я не знаю, чи знаєте ви про нього тут? “Ой, я себе не добре почуваю, відчуваю пригніченим, порожнім” – “Йди до лікаря”. А він каже: “Немає проблем”. Він виписує рецепт, ти йдеш в аптеку, купуєш цей “Прозак”, з’їдаєш і: “О, тепер набагато краще”. Захворів – з’їж таблетку. Це їхнє вирішення.
Але це не вирішення. І все більше і більше людей приходить до кінцевого акту розпачу, тому що весь час душа потребує задоволення. Зрештою, можливо, настає такий момент, коли людина усвідомлює: “Я настільки нещасливий, настільки порожній усередині, я настільки самотній, повністю пригнічений. Я пробував стільки всього, що мало б зробити мене щасливим і не зробило. Навіщо жити? Для чого життя? Навіщо жити?” Розумієте? І вони ухвалюють дуже страшне рішення – немає причини жити. І чинять самогубство. Що означає, що вони вбивають своє тіло.
Вони п’ють отруту, стріляють собі в голову, вішаються або будь-що з таким уявленням, що: “Я — це тіло. Якщо я вб’ю це тіло, все закінчиться. Кінець. Мене більше не буде, щоб я страждав. Мене більше не буде, щоб я був самотнім”, – кінцевий порятунок, звільнення від болю. І вони це роблять. Але, звісно, це не працює. І це вже досягло такої епідемії у нашому просунутому суспільстві, у світі, що кожні 40 секунд хтось чинить самогубство. Тож відтоді, як я почав говорити, вже дуже багато людей скоїло самогубство. У такому розпачливому становищі ми перебуваємо.
Але також вони зазнають величезного шоку, коли вони при цьому не вмирають і далі існують. Вони залишаються тією самою особистістю, у них як і раніше ті самі проблеми. Тільки тепер ще додаткова проблема: вони в тілі привида, вони не мають фізичного тіла. Але вони, як і раніше, покриті ментальним тілом, астральним – тілом бажань. І тепер у них ще гірша ситуація, тому що у них, як і раніше, є всі ці бажання, але немає фізичного тіла для того, щоб їх здійснити. І вони настільки розчаровані, засмучені, що вони не можуть мати взаємини з тими людьми, які для них є важливими, з тими, кого вони вибрали залишити. Але тепер у них, як і раніше, є ці взаємини.
Тобто у них, як і раніше, залишаються взаємини з цими людьми, але тепер вони не можуть з ними спілкуватися. Людина, яку вони любили, їх не бачить. Ти намагаєшся сказати: “Вибач мене”. Ти бачиш, що хтось страждає, плаче. Ви зробили їхнє життя ще більш порожнім і намагаєтеся сказати: “Пробач мені”. А вони вас не чують, вони вас не бачать. А якщо вони відчувають вашу присутність – це лякає їх: “Ой, привид”. Насправді дуже пекельна ситуація. Ми не знаємо, що ми робимо у житті, ми поняття не маємо. Все, що ми робимо – це створюємо великий безлад, створюємо велику проблему для себе та для інших. І це сумно, дуже сумно.