Однак душа вічна. Це означає, що вона завжди потребує щастя. І це приводить нас до такого розуміння, що щастя, яке їй потрібно, має бути вічним. Не тимчасове щастя. Розумієте? Не те щастя, яке присутнє якийсь короткий час, а потім минає. І це неможливо знайти у матеріальному вимірі. Бачите, матеріальний світ тимчасовий і все, що в ньому є, тимчасове, включаючи взаємини. Скажімо, завдяки вашій кармі все життя ви знаходитесь в досить приємних умовах: у вас є достатньо грошей і так далі для того, щоб задовольнити ваші основні бажання. У вас хороші взаємини з іншими людьми. У вас є досвід любові у вашому житті, що найбільше наповнює. Найвища насолода – у любові, це всі знають. Дитина також це знає. І це доводить, що такою є природа душі. Те, чого найбільше потребує дитина – це любов. Більше, ніж їжу, розумієте? Дитині потрібна любов.
Вчені проводили експеримент із маленькою мавпочкою. Вчені постійно намагаються вирахувати: “А що буде, якщо…” Вони нічого не знають, просто вигадують. Отже, вони взяли мавпочку, відібрали її від матері при народженні і посадили в клітку на самоті. Давали їй все необхідне: харчування, воду, температура була та, що треба. Було виконано всі умови для фізичного комфорту. І вони зробили так, що ця мавпочка не мала контакту з жодною іншою формою життя. Їжа подавалася таким чином, що мавпочка ніколи не мала жодного контакту з іншим життям. Однак у цій клітці була інша мавпа, тільки дерев’яна. І ця маленька мавпочка притискалася до цієї дерев’яної мавпи, обіймала її та плакала. Але там не було любові. І, зрештою, мавпочка збожеволіла.
Отже, найважливіша складова для душі – це любов. Це кінцева у всіх іграх, в які ми граємо: знайти когось, щоб любити. Ось чому ми хочемо залучати інших, сподіваючись, що вони любитимуть нас і дозволять нам любити себе. Тому що кохання – це обмін між двома. Це не вулиця з одностороннім рухом, тут беруть участь двоє. Сьогодні є дуже популярна філософія, яка йде від так званих “прогресивних” філософів сучасного часу, яка каже: “Спочатку тобі треба любити себе”. Я впевнений, що ви або це чули, або ви так самі думаєте. Тому що нас так навчали, але серце цього не говорить. Це каже якийсь хлопець, який нічого не знає та написав книгу. Але тепер уже ніхто не пише книжки – тепер все в Інтернеті. Це вже застарілий приклад із книгою, зі старої школи. Хтось бере і пише в Інтернеті: “Насамперед тобі потрібно любити себе”. І всі для цього – кандидати. Для цієї філософії всі підходять.
Філософія така: якщо ти хочеш бути щасливим, тобі насамперед треба любити себе. І кожен хоче бути щасливим, тому: “Так, ага, я любитиму себе”. Що через ілюзії означає по суті справи, що я маю любити те, як виглядаю. Те, щоб іншим людям подобалося, як я виглядаю, мої таланти тощо. Мені має все це подобатися. Я повинен любити себе, але я дивлюся в дзеркало і не бачу того, що хочу побачити. Я ненавиджу себе, і це той я, якого я ненавиджу. І приходить цей “великий учитель істини” і каже: “Ні, ні, ні, ти маєш любити себе”. І ти намагаєшся це застосувати: “Ну, гаразд. Насправді я виглядаю нормально, не так погано. У мене все добре, я в нормі”.
По-перше, любов – це обмін між двома особистостями. Мавпочка потребувала іншої люблячої мавпи. Ми можемо сидіти вдома зі своїм мобільним телефоном і любити себе, і не будемо щасливі. Я бачив у Інтернеті. Стільки людей, особливо молодих, визнають, що мають залежність від мобільного телефону. І залежність – це залежність. Не важливо, чи це телефон, наркотики чи алкоголь.
У будь-якому випадку, це все ґрунтується на ілюзії, що я тіло. І це не працює, це не може працювати. Ви повинні прийти до справжнього вчення, не якогось псевдорішення. І багато є правильного, але це неправильно зрозуміли. У нас є потреба задоволення – це так, це правда, і вона вічна. Це ніколи не закінчиться: у цьому житті, у наступному житті — це буде завжди, це вічне. Найвища насолода з усіх насолод – це любов. Це всі знають. Так що, як я сказав, це кінцева гра, решта призначається для того, щоб воно потенційно привело нас до цього моменту.