І таким чином потрібно використовувати людську форму життя, і це найцінніше. Давайте продовжимо нашу медитацію. Оспівування на чітках – джапа-йога. Ми говорили про те, як це важливо, вчора. Це регулює наше життя таким чином, що ми регулярно приходимо в контакт із трансцендентним звуком, таким чином.
Пам’ятайте, що ми починаємо з ГООРАНГА на головній намистині. Для тих, хто новенький, ми повторюватимемо мантру на чітках, яка називається маха-мантра. На кожній намистинці ми повторюємо повністю маха-мантру, тримаючи чітки між великим і середнім пальцями. Ми вимовляємо мантру вголос і поки ми це робимо, уважно слухаємо звук, медитуємо на звук. Ми починаємо з того, що вимовляємо на головній намистині ГООРАНГА, головна намистина це та, що великого розміру з китицею. Отже, всі торкаємося головної намистини. Спочатку я скажу ГООРАНГА, потім ви всі відповісте: «ГООРАНГА». Тепер повторюємо на першій намистині:
ХАРЕ КРІШНА, ХАРЕ КРІШНА, КРІШНА КРІШНА, ХАРЕ ХАРЕ / ХАРЕ РАМА, ХАРЕ РАМА, РАМА РАМА, ХАРЕ ХАРЕ
…
ХАРІБОЛ!
Дуже добре! А давайте, тепер приблизно одне коло оспівуватимемо індивідуально, пам’ятайте, що ми не намагаємося триматися разом. Тобто це так, як ви це робитимете самі. Постарайтеся, щоб було зручно це робити. Візьміть таку швидкість, як вам зручно, дихайте, як вам зручно. Вам має бути комфортно в медитації, не надто голосно, не надто тихо – так, як вам зручно. Ми почнемо з ГООРАНГА на головній намистині, як завжди, а потім ми почнемо робити нашу індивідуальну джапа-йогу. І ми будемо оспівувати доти, доки я не скажу ХАРІБОЛ. Торкаємося до головної бусинки: ГООРАНГА.
…
ХАРІБОЛ!
Добре! Ви повинні не дозволяти навіть одному дню пройти так, щоб ви не робили цієї медитації. Але для того, щоб це зробити, ви повинні бути рішучими, ви повинні прийняти якесь зобов’язання. У матеріальному житті ми приймаємо багато зобов’язань, але навряд чи коли-небудь робимо якесь духовне зобов’язання. Скільки разів я чув: «Я хотів би прийти сьогодні на лекцію з медитації, але я вже обіцяв своєму другові, що ми сьогодні будемо разом обідати». Тобто обід важливіший за духовну практику: «О, ну я вже обіцяв». Тому ми повинні також використовувати свій розум, коли ми робимо будь-які обіцянки.
Ми завжди маємо бути розумними людьми. Отже, ми повинні зробити таку обіцянку: «Щодня я робитиму, принаймні, два кола, потім більше». І це не обіцянка Богові, це обіцянка самому собі. Деякі вчать тому, що ви повинні дати обіцянку Богові, що робитимете два кола на день, це зовсім не так. Я не буду про це довго говорити, але це просто таке зобов’язання, яке ви самі собі берете, що я це робитиму, – і ви це робите. Це те, як ви знайдете духовну силу. І звідси приходить ентузіазм, ще більша сила, ще більше зобов’язання. Ви робите щось, це надає вам ще більшої сили, ви робите більше, і так далі.
Але якщо ви просто залишаєтеся безвідповідальними: «Ну, можливо так, а можливо ні, ну, мені взагалі все це не хочеться», – звідки у вас буде духовна сила? Вона дорівнює нулю. І ви нікуди не йдете. За цим стоїть наука, це все дуже науково, це не просто якісь ідеї, це наукове знання. Але якщо ви не слідуватимете знанню, науці, ви йтимете шляхом, яким йде весь світ, і закінчите ні з чим, просто ще одне наповнене кармою, даремно витрачене життя. І нам не треба бути такими.