Ми всі спочатку були у духовному світі. У духовному світі є безліч духовних планет, так само як у матеріальному світі є безліч планет. Там на кожній планеті живе безліч істот. І в духовному світі всі служать Богу, виконуючи різні ролі залежно від їхніх взаємин із Богом. Це дуже просунута тема. Я не буду в неї сильно вдаватися. Але суть у тому, що це наше природне становище. Але Бог дав кожному з нас свободу волі, а також малу незалежність. І ніхто не може у нас це відібрати. Це те, як Він зробив, і це ніколи не зміниться. Так ось, у якийсь момент (не намагайтеся зрозуміти чому, це не вирахувати логікою) ми вирішили: «Я не хочу служити Богу. Я хочу бути незалежним від Бога”.
Ми є невід’ємними частинками Бога, і ми маємо всі якості Бога, але в дуже невеликій кількості. Крихітний уламок діаманта має всі якості діаманта, але в малій кількості. Так само ми маємо всі якості Бога.
Бог – Перший. І в нас також є ця якість, ми вважаємо: «Я – перший».
Бог – Господин. І ми маємо цю якість: «Я – господин».
Бог – Творець. І ми маємо цю якість: «Я – творець».
Бог – Керуючий. Ми також намагаємося бути керуючими.
Бог – той, хто насолоджується. У нас також є ця схильність.
І ось якоїсь миті я вирішив, що хочу бути незалежним. Але в духовному світі для мене не існує жодної можливості виконати це бажання: «Я буду незалежним, буду головним, буду керуючим, таким, що насолоджується і т.д.» У духовному світі для мене це неможливо здійснити. Це становище вже зайняте: Бог повністю займає це становище. Але Бог знає наші бажання. І Він виконує наші бажання. Тому Він створює матеріальний світ: як місце, куди я можу прийти і намагатися жити в цій фантазії. Таким чином, ми приходимо в матеріальний світ з цією місією, такий тут наш порядок денний: «Я – верховний, нехай здійсниться моя воля. Я перебуваю в центрі всесвіту, і все і всі обертаються навколо мене». Хибний бог.
І ось ми тут. Граємо у цю гру. Подивіться навколо, і ви побачите, що всі ми намагаємося грати в ту саму гру: «Я – найкращий, я – той, хто насолоджується, я – перший». Ми намагаємося бути власниками, намагаючись володіти дедалі більшою кількістю. Звідси походить конкуренція: «Це моє, то моє». Ми ділимо планету на багато країн:
-Це моя країна.
-Ні. Це моя країна.
-А я це хочу.
-Ні, ти не можеш це отримати.
-Давай воювати за це!
Виникають війни, управління, власність. Хибна власність, звичайно ж.
Взяти бодай тіло. Ми думаємо: «Це моє тіло». Це не ваше тіло. Ви його створили? Ні. Чи можете ви його підтримувати без того необхідного, що Бог дає вам для його підтримання? Чи можете ви його зберегти, або не дати йому померти? Ні, ми не можемо. Тож очевидно, що воно не наше. Але ми стверджуємо, що воно наше. І так само з усім іншим.
Але головна ідея полягає в тому, що я намагаюся насолоджуватися незалежно від Бога. Для цього нам дано всі ці можливості:
– Я насолоджуватимуся так.
– А я насолоджуватимуся так.
У нас є почуття, які виконують свою роль у всьому цьому житті, присвяченому насолодам. Але насправді з цього не виходить нічого хорошого.