…оскільки вони не знають відповіді на запитання: «Хто ми?» Розумієте? А Веди говорять відповідь. Веди говорять нам усі відповіді на всі запитання. Іноді ми не приймаємо відповіді – це проблема. Відповідь правильна, але ми її не приймаємо, тому що у нас є власне рішення і власний супротив до того, щоб слухати, що мені каже вищий авторитет і таке інше. Але вони говорять нам відповідь. Чи бачите, коли ми ототожнюємо себе з тілом і намагаємося бути щасливими таким чином, як я щойно описав, це не приносить блага нікому, тут немає нічого доброго.
Погляньмо на кілька прикладів. Добре, я думаю, що я тіло, я хочу бути щасливим. І звичайне життя, воно не приносить мені достатньої стимуляції. Так що, що робити? Ми приймаємо інтоксикації для того, щоб посилити наше задоволення. Розумієте? Ми куримо цигарки: «О, сигарета зробить мене щасливим!» Успіхів! Якщо ви хочете щастя раку легень, якщо це ваше, порівняно, щастя, і так само якщо ви хочете передати серцево-судинні захворювання та рак іншим людям, хто навколо вас, хто є другорядними курцями. Якщо ви думаєте про те, що це щастя, це божевілля. Це просто вдихання якогось повністю забрудненого повітря, дуже глибоко його вдихати, і, до речі, при цьому не повторювати «Гооранга», а тільки відчувати, як нікотин глибоко проходить у ваші легені, щоб ви могли відчути щось на кшталт того, що ви собі уявляєте як насолоду.
Ми йдемо та п’ємо алкоголь, який робить нас повністю тупими, вбиває тисячі клітин мозку. «О, я ж хочу бути щасливим». Гаразд. Але там нема щастя. Ми приймаємо всілякі наркотики, які, знову ж таки, руйнують нас усілякими способами і створюють залежність. Я тепер залежний від цього, тому. Ви бачили колись щасливого наркомана чи щасливого алкоголіка? Вони нещасні, абсолютно зруйновані, але це все починалося з бажання щастя. Розумієте? Але ми не знаємо, де воно, і тому продовжуємо шукати. Ми переходимо до все більшого та більшого екстриму. Наркоман починає з якоїсь легкої марихуани чи ще чогось. А потім він іде трохи далі: кокаїн чи героїн, опіум. Я говорю про те, що це повне божевілля – намагаються знайти щастя таким чином.
Але що нам залишається робити? Ми хочемо щастя, ми його не маємо, і ми йдемо на будь-який екстрим заради цього. До тих пір, поки, нарешті, деякі люди, перепробувавши все це і відчуваючи себе все більш пригніченими і самотніми, ніж будь-коли, вирішують, що кінцеве щастя – це неіснування. Що існування – це страждання, так що протилежне стражданню – це коли немає болю і якщо я не існуватиму, то у мене не буде болю. Тому їхнє рішення – самогубство. Вб’ю себе просто і тоді звільнюсь. Адже не завжди думаєш: «що я буду щасливий від цього», але вони думають, що таким чином вони звільняться від нещастя. І це вже зовсім крайність. Я руйную при цьому своє тіло, руйную взаємини, руйную планету, і руйную все, а поки що роблю це, нічого хорошого з цього не може відбутися. А потім я вчиняю самогубство – я знищую своє тіло, забезпечую собі нескінченні страждання, бо це гріховна діяльність. Залишаю сім’ю та друзів, тому що це все зруйновано. Тож нічого не досягаю, окрім поганого. Нічого доброго. І це той напрямок, у якому люди рухаються, бо вони не знають іншого напрямку.