Так що послання Вед таке, що це ваше право з народження – бути щасливим. Але отримувати це щастя з ваших взаємовідносин із Всевишнім. Часто, коли я говорю про цю істину, люди неправильно розуміють те, що я говорю. Вони кажуть, що: «Мені потрібно любити лише Бога, і я не можу любити свого чоловіка, дружину, дітей, батьків – це те, що вони чують. Вони чують так, що: я не можу мати жодних інших любовних взаємовідносин, окрім як із Богом. По-перше, вони не готові до цього. По-друге, це не так. Якщо ви подивитеся на великих вчителів, то хіба вони не любили всіх? Так. Чому? Тому, що вони були пов’язані з вмістилищем любові. Вічна, неосяжна любов до Бога сповнювала їхні серця. Вони були повністю задоволені, щасливі, сповнені. І це просто переповнювало і текло з їхнього серця. І вони повністю присвячували своє життя тому, щоби передати цю любов іншим людям. Вони не були скупцями, намагаючись тримати це собі. У них було надто багато. Вони казали: “Хочете я дам вам”. І вони були тими, хто міг любити всіх. Не було ревнощів, заздрості – лише любов і все. Отже, це справжнє, це життя.
Ми не знаємо цього світу, ми дуже далекі від цього світу. Тому все, що ми знаємо – це гнів, ревнощі, заздрість, ненависть. І все, що походить з цього: погані взаємини, жорстокість, війни і таке інше. Це не добре. Нічого хорошого не може походити з поганого, а в хорошому не може бути нічого поганого. Любов до Бога повністю чиста. Це природній стан для нас – мати її. Відомий гурт «Бітлз», я впевнений, що в основному чули про них. Вони дуже багато змін зробили у 60-х. Вони мали пісню «Все, що вам потрібно – це любов». Чи чули таку пісню? Це правда. Це була не просто пісня, це була абсолютна істина. Тож якщо ми погоджуємося з тим, що нам це потрібно, якщо ми будемо досить чесними, щоб визнати: «У мене насправді цього немає. Можливо, в мене є любов на такому то рівні». Але якщо ми справді проаналізуємо, подивимося на неї ближче, побачимо, що вона тимчасова. Тому що об’єкт моєї любові залишив мене або я залишу його. Смерть розлучає нас, чи не так?
Отже, якщо ми можемо бути досить чесними, щоб прийняти щось із цього, тоді, можливо, ми матимемо мотивацію намагатися досягти того, чого мені насправді потрібно. І це дуже індивідуально. Це не групова справа – це індивідуально. Я як індивід повинен дізнатися це і хотіти цього, і ніхто не зможе зробити це за мене. І якщо я насправді цього хочу, ніхто не зможе мене зупинити. Тож це працює з двох сторін. З одного боку – ніхто не зможе мене змусити, з іншого боку – ніхто не зможе зупинити. Якщо я маю цю любов до Бога, моє життя буде відображати це. Я робитиму те, що я роблю, тому що це приносить Йому задоволення. Деякі речі я не хочу робити, тому що це не приносить Йому задоволення. Це те, що являють собою взаємовідносини любові. Часто дружина робить щось тому, що вона знає, що це подобається чоловікові. Або чоловік не робить щось, тому що він знає, що це не подобається його дружині. Якщо це справжні взаємовідносини – це, звичайно, це нормально. Якщо в мене є ця любов, це бачення і розуміння, навіть трохи, не у всій повноті, але трошки, я хотітиму дати те, що в мене є, іншим.
І тепер, якщо я батько, я дійсно зможу любити свою дитину, я бачитиму – це духовна душа. Я завжди знав, що моя дочка – духовна душа, ніколи не думав, що це моя дочка. Це було те становище, яке вона займала, і я був у становищі батька, вона у положенні дочки. Я розумів, що моя відповідальність – дати їй повну нагоду дізнатися цю істину. І це було основою для взаємовідносин, і досі залишається так. Це становище батька щодо дитини. Якщо дитина вибирає прийняти, це здорово. Якщо вона вибирає не приймати – це її свобода, але я все одно люблю її. І якщо я можу дати їй більше часу, бути розумним, турботливим, не за допомогою фанатичної сили. Ми все одно можемо любити іншого. Чи повністю хтось із цим погоджується чи ні, ми все одно можемо любити одне одного. Це те, чого не вистачає у світі. Ось чому він такий божевільний зараз, тому що ми справжнє замінюємо всілякими замінами.
Але моє життя як індивідуума не обов’язково має бути божевільним, у мене може бути дуже стабільне життя. Не злети та падіння: я щасливий-нещасливий, щасливий-нещасливий, а таке життя, а не як припливи та відливи. І всі розлади, і все інше, що робить життя таким неприємним – це все йде. “Ой, я так засмучений, що вони не зробили так, як я очікував”. У вас є те, що вам потрібно. Ви розумієте, що будь-яка людина – особистість, ним керують її бажання. Що ви можете очікувати? Він робитиме те, що диктують йому його бажання. Чи можете ви довіряти наркоману? Ні. Це можуть бути дуже добрі люди, але вони не керують. Ними керують наркотики чи алкоголь.
Так що коли керує матеріальна енергія, що ми можемо очікувати? Людьми правитимуть їхні бажання: їхні емоції, їхні злети та падіння, їхній настрій тощо. Тож таке розуміння життя. І тоді ваше життя буде стійким. У вас є притулок, захист, у вас є наповнення. І це може бути реальним – це не якась піднесена філософія, просто щоб послухати. Ні. Це реально. Так що мантри, вчення бхакті-йоги – те, про що я говорю сьогодні, ці думки ви можете обміркувати це. Пороздумувати просто про це, розглянути. Ми не говоримо ні про що фанатичне, просто обміркувати – це дуже практично. Ми не говоримо: «Приєднуйтесь до чогось, робіть те чи це. Ви повинні, повинні». Ні. Просто як розумна людина, подумайте про те, що ми говорили. Потім, можливо, ви погодитеся. А якщо ні, то ні – це ваша справа. Отже, це те, як ми представляємо істину життя.