Але ми не тіло, ми духовна душа. Як духовна душа ми потребуємо духовної їжі. Але ми ніколи її не отримуємо, ми не знаємо про неї. Але ми знаємо, що чогось не вистачає у нашому житті, чогось справді не вистачає. Я маю на увазі, що кожен, якщо він буде досить чесний і зазирне вглиб себе, зможе сказати: «Так, я маю все те, що маю, але все одно мені чогось не вистачає». Навіть найбільші, з матеріальної точки зору, особистості, відомі люди, багаті люди, стикаються з тією самою проблемою.
Елвіс Преслі, наприклад. Ви, напевно, про нього чули навіть тут. Я жив у його епоху, я жив у сусідньому від нього штаті. Я пам’ятаю, коли він ще був молодим, коли він виступав зі своїми першими піснями, а потім ставав все більш і більш знаменитим і, звісно, все багатшим. І за роки вже всі його знали, всі його любили: «Елвіс – король». Король – це його ім’я.
Але король насправді був у великій депресії. Є одне відео, де він сидить отак, в одязі Лас-Вегаса. Наприкінці свого життя він мав дуже багато шоу в Лас-Вегасі; можна побачити його фотографії там. І ось він сидить і каже: «У мене є гроші, маю славу, маю гарну дружину, маю прекрасну дочку – маю все. Але все одно чогось не вистачає … »
І незабаром після цього він помер: захлинувся у власній блювоті, сидячи на туалеті. Не дуже величний спосіб для відходу короля. Він знав, що чогось не вистачає, але не знав, що робити. Він мав радника з духовних питань, але він теж нічого не знав.
І певним чином ми самі такі ж: ми не знаємо, що робити, і життя все більше і більше розчаровує. Розумієте, природа душі – бути вічно щасливою. Такою є наша справжня природа. І це ніколи не змінюється, щастя – це наша вічна якість. Але тут, знаходячись у матеріальному світі, сприймаючи себе як матеріальне тіло, ми не знаходимо цього щастя. Проте потреба залишається.
І як ми намагаємося знайти щастя у цьому світі? Оскільки я сприймаю себе як тіло: «Це я», – і відчуваю, що хочу бути щасливим, то мій висновок такий: «Я буду щасливим, якщо зроблю щасливим своє тіло, бо це – я. Якщо я задовольню тіло та розум, я буду щасливий».
І як ми робимо своє тіло щасливим? Через задоволення почуттів. У нас є очі, вони приносять нам задоволення. Я говорю зараз про задоволення, хоча вони також доставляють нам і біль. Кожен орган почуттів має здатність завдавати нам задоволення чи біль. Але зараз я говорю про частину задоволення, давайте зосередимося на цьому.
Отже, очі постійно шукають насолоди. На те, що для мене цікаво, що я сприймаю як задоволення, і прямують мої очі. І майже завжди, без винятку, один із об’єктів задоволення – це протилежна стать. Тому чоловіки дивляться на вродливих жінок: на обличчя, на тіло. Дивляться «Ах…» Ось чому така популярна порнографія, всі ці журнали: щоб на них могли дивитися і отримувати задоволення. Тож ми завжди шукаємо задоволення.
Якщо ви любите їсти, то: «Подивися на цей торт, цей пиріг, цю рекламу піци», або ще щось, це велике джерело задоволення.
Тому якщо в нас перестає працювати один із органів чуття, це дуже велика втрата. Якщо ви втрачаєте зір, це величезна втрата. Не тільки тому, що вам важко пересуватися, але тому, що ви втрачаєте це джерело задоволення. Більше немає жінок, тільки в думці. Ви стаєте неповноцінним – у вас вилучено дуже велику частину задоволення.
Інший орган почуттів – вуха. Ми завжди шукаємо звуки, які нам подобаються. Музика… Усі люблять музику. Очевидно, що різним людям подобається різна музика, але музика подобається всім, і тому у всіх є якісь системи, що відтворюють музику. Зараз у всіх на телефонах записана музика, щоб її можна було слухати, щоб вона грала у вухах. Поговорити вже майже ні з ким неможливо: у всіх у вуха щось встромлено. Ти їм кажеш: «Вибачте, будь ласка…» А вони не чують. “Гей!” – Що? – Виймають навушник. – “А-а, добре, дякую” – і назад вставляють. Слухати – задоволення. Розумієте?
Ніс любить певні запахи. Різну свідомість приваблюють різні запахи. Людям, які перебувають у благочесті, подобаються запахи природи, запах моря, запах, коли в спекотний день збирається піти дощ (там є певний запах), запах квітів. Квіти є об’єктом задоволення як для очей, так і для носа. На жаль, більшість квітів зараз не пахне. Виглядають добре, але … Сучасні квіти, штучно вирощені, виглядають красиво, але зовсім не пахнуть. Наприклад, купуєш троянду: вона гарна, ти за неї заплатив купу грошей, але вона взагалі не пахне, бо зроблена з паперу. Але, в будь-якому разі, ідея така: «Ах, який запах із булочної…» – і ніс тягне тебе до цієї булочної.
Наш язик тягне нас по всіх місцях. Дуже велика частина нашого життя зосереджена на тому, щоб покласти те, що нам подобається, на свій язик. З того моменту, як ми прокидаємося і до того моменту, як ми засинаємо, все обертається навколо насолоди для язика. І ми їмо всіляку гидоту (яка, насправді, отрута), тільки тому, що має гарний смак. Вона взагалі не має жодної поживної цінності, повністю штучна, руйнує здоров’я, змушує нас товстіти, але це смачно. У людей рак, і їм кажуть: Вам потрібно поміняти своє харчування, – а вони не можуть зробити це. «Всі ці солодощі, які ти їж, підживлюють твій рак», але вони не можуть кинути це. «Це ж моє задоволення!». Так що язик керує нами.
І геніталії. Навколо цього – цілий сценарій.
Ми робимо дурниці і потрапляємо у всілякі дивні ситуації лише заради задоволення для цих органів почуттів. Через це так багато проблем.
Те, що пов’язане з фізичними почуттями, – це розум. Розумієте, це як команда. Розум думає про щось: «Цей обід буде такий гарний… Я ось візьму і замовлю те, що справді люблю». І ми думаємо і думаємо про це. І тут вже вступає розум: «Так, а гроші ми дістанемо ось звідси і організуємо це таким чином». А потім язик насолоджується цим, але це не робить нас щасливими. За допомогою почуттів ми можемо робити будь-що і як завгодно, але це не робить нас щасливими.