Чи бачите, коли я ототожнюю себе зі своїм матеріальним тілом, я свою увагу приділяю тільки цьому тілу. У цьому взагалі вся суть: як я виглядаю, як я почуваюся, скільком людям я подобаюся – це світ соцмереж. Все, що ви робите – це виставляєте себе, своє тіло. “Поглянь на мене!” Ви виглядаєте так добре там. «Ой, у мене у житті все так добре! А чи не хотів би ти бути такий, як я?» А до того сиділа людина ось так. А потім виставляє камеру, посміхається ось так, фотографує, і знову в нікуди. Це все підробка. Це ілюзія. Ніхто не щасливий. Хоче бути щасливим і лише намагається в такий спосіб показати, як все чудово, а потім знову – у депресії. А решта в депресії, тому що ви щасливі, а вони ні (сміх).
Насправді доведено: вчені, психологи, психіатри довели, що чим більше люди проводять час у соцмережах, тим більше вони почуваються нещасними, самотніми і порожніми. Скільки ми отримали «лайків» – сенс нашого дня. Ми раби того, чи буде піднятий палець чи опущений. Якщо два пальці вгору, то “О-о-о-о”, а якщо два пальці вниз, то “И-и-и”. «Мені треба перевірити, треба перевірити, скільки там лайків. О, багато, ну все, добрий день». Жодного лайка – Ну все, кінець, поганий день. Життя не варте того, щоб жити. Може самогубство?
Ми не знаємо хто ми. Раніше, поки не було цих досягнень цивілізації, ми не могли грати в цю гру. Ніхто не знав “хто ви” і нікого не хвилювало “хто ви”. У вас було кілька друзів, і вони були справді друзями. У вас не було 1000 послідовників, яким ви подобалися чи ні. Раніше життя було простіше. Але насправді воно не було досконалим, тому що ми все одно не знали, хто ми.
Ідея в тому, щоб почати розуміти життя і себе, ми повинні почати розуміти, хто ми: що я духовна душа. Насправді, коли ви почнете це розуміти, це принесе вам величезне полегшення.
Тому що, тіло являє собою збентеження, воно вимагає стільки турботи, що приводить вас в замішання. Воно має виглядати добре, добре пахнути, його потрібно добре одягати. «Ой, інакше мені буде незручно. Я ж не можу вийти на вулицю? А що люди подумають? Мені потрібно витрачати час і гроші, на те, щоб привести себе в певний вигляд, і виглядати крутим і красивим. Щоб у мене була така зачіска, яка потрібна, і таке інше. Інакше мені буде соромно.
Але коли ви знаєте про те, що ви духовна душа, так, ви намагаєтеся виглядати гідно, але це не так турбує вас. Так, ви дбаєте про своє тіло, ви підтримуєте його в чистоті та здоров’ї, і робите все необхідне. Я маю на увазі, що ви той, кому потрібно дбати про тіло. Це ваша машина, це ваш будинок, ваш інструмент, тому вам потрібно тримати його в хорошій формі. Але ви знаєте, що ви не тіло.
Що одне з найстрашніших у житті? Смерть. Це те, що страшне у житті. Люди бояться високих місць: А чому ви боїтеся висоти? – «А тому, що коли я впаду, я помру». «О, я боюся цього, боюся того. А раптом я помру? Ой, ця хвороба – а раптом вона мене вб’є? Ми боїмося вмерти. І ми все життя намагаємось не померти.
Ми виходимо на вулицю і дивимося – якщо не дивитимешся на всі боки, то тебе зіб’є машина, і ти помреш. «Ой, мені треба їсти, якщо я не їстиму, то я помру». “Обережно з цим, тому що якщо ти не будеш обережний, то ти помреш!” Тож ми все життя намагаємося не померти. І вмираємо (сміх). «Чорт, я так старався! Все життя намагався. Намагався і так, і так, і все одно помер». Не спрацює.
Коли старість – ось що справді страшно. Не тому, що все болить і шкіра обвисла, і це гарне тіло тепер виглядає ось так. І гарне волосся випало. Красиві зуби випали. І все спускається вниз. Це вже саме собою досить погано. Але це ще не найгірша частина, тому що з іншого боку на вас чекає смерть. Коли вам сімдесят п’ять років.
Коли вам сімдесят п’ять, ви знаєте, що в цю сторону залишилося дуже мало часу. Люди кажуть, наприклад: «Через десять років буде те й те». А ти так сидиш і думаєш: «Десять років… Чи буду я тут?» Як, наприклад, 2050 року буде якась велика справа, а ти сидиш так думаєш: «Напевно, мене вже там не буде».
І ти починаєш думати в такий спосіб, і це стає твоєю реальністю. І якщо ти думаєш, що ти тіло, то це не дуже приємно. Однак якщо ти знаєш, що ти не тіло, що ти вічна духовна душа, що ти не помреш… Так, тіло зноситься, і воно вже буде не в змозі утримувати тебе всередині… Так, але це не я. Так, моє тіло обвисає, і я дивлюсь у дзеркало і думаю: «О Господи, хто це? Я не знаю хто ти?” Але ви знаєте, що “я духовна душа”. Це дуже велике полегшення. Величезне полегшення.