І можна уявити дуже ясну картину. Ми є духовними душами, про це ми вже говорили. Приймаємо ми це чи не сприймаємо, така істина. Тіло дуже тимчасове, воно завжди завдає страждань. Йдеться про те, що тіло і розум – це одне з джерел страждання в матеріальному світі. Хіба ми не відчуваємо це постійно? Тіло постійно завдає нам занепокоєння. «Ой, маю грип. Ой болить зуб. Ой, прикусив язика. Ой, коліно болить. Ой, спина втомилася. Ой, шлунок не може переварити їжу. Ой, запор. Ой, пронос…» – і таке інше. І не тільки це. Воно ще й старіє. «Почекай, я не хочу старіти!» Але тілу все одно. Воно все одно старіє, це відбувається само собою.
А потім розум. Це ще одне велике джерело страждань. Учора одна людина сказала мені: «Я не можу спати, мій розум надто зайнятий». Нам хочеться просто лягти, розслабитись, заснути. Тіло потребує відпочинку, відновлення. А розум не дає заснути. Я дуже втомився, але не можу заснути. Я повертаюся, весь у занепокоєнні. І навіть той факт, що я не можу заснути, завдає мені додаткового занепокоєння. Ну, вчені вирішили цю маленьку проблему: «Снодійне. Не турбуйтеся, ми подбаємо про це. Випийте дві пігулки». І тепер ви змушені спати, але не можете прокинутися: «Почекай, мені потрібно вставати…» Ми можемо жартувати на цю тему, це смішно, але насправді це не смішно. Не смішно. Ми сміємося, але це сміх крізь сльози. Як би там не було, так влаштовано, так воно є.
Ми приходимо у матеріальний світ із духовного світу. З ведичних писань ми дізнаємося про інший світ – духовний світ. Це зовсім інший вимір, духовне царство. Матеріальний світ – це віддзеркалення духовного світу. Те, що ми бачимо тут, насправді є й там. Але тут просто дзеркальне відображення, і воно протилежне до того світу. Як якщо ви дивитеся в дзеркало, там все перевернуто.
Отже, ми приходимо в матеріальний світ і опиняємось у матеріальному тілі. Є безліч різних тіл, і ми змінюємо тіло через кілька років. Маленька дитина знаходиться в утробі матері, але вона не з цього моменту виникла. Вона просто одягнула новий костюм для нової вистави.
І яку роль вона відіграє у цій виставі? Вона відіграє свою роль, і ця роль визначається тим, чим він займався у минулому. Ми граємо роль у виставі і по ходу діла закладаємо основу своєї наступної ролі. Тобто ми займаємось такою діяльністю, яка потім визначить нашу наступну роль у наступній виставі. І це продовжується і продовжується. Це називається цикл народжень та смертей. У ньому постійно повторюються народження, хвороби, старість та смерть. Знову і знову. І ми як білка у колесі: просто біжимо, але нікуди не рухаємось. Просто біжимо, біжимо, біжимо… І це недобре.
Є дуже велика картина, а ми бачимо лише маленьку частину і думаємо, що це є все: «Моє нинішнє життя – це все, що є, все, що я знаю. Це все”. І ми повністю в неї поринаємо і, звичайно ж, намагаємося зробити її досконалою. Ми дуже старанно працюємо, щоб зробити її досконалою: влаштовуємо так, так. Виходить не дуже досконало, тому ми щось перебудовуємо. Наприклад, деякі люди постійно переставляють та оновлюють меблі у себе вдома. Я знав одну жінку. Це було її основне заняття – переставляти та оновлювати меблі. Щоразу, коли чоловік приходив додому, він бачив, що меблі поставлені по-іншому. Іноді вона казала: “Допоможи мені пересунути”. Він казав: «Пересувай сама. Мені подобається, як воно тут стоїть».
Коротше кажучи, нам подобається все переробляти та покращувати, тому що ми знаємо, що нам потрібна досконалість, нам потрібне щось інше. Але реальність така, що в матеріальному світі немає нічого іншого: все те саме, нічого насправді не змінюється. Люди можуть говорити про якісь великі зміни. А чи змінюється щось? Я подорожую безліччю різних країн, і люди кажуть мені: «Напевно, дуже цікаво побувати у всіх цих країнах». Але скрізь одне й те саме. В чому різниця? В одній країні їздять з одного боку дороги, в іншій країні – з іншого боку дороги, там їдять цю їжу, тут їдять іншу їжу, але яка різниця? Такою є реальність.
Нам слід піти в інший світ. Ви хочете відправитися в якесь інше місце? Воно не у матеріальному світі. Тут у Бхагавад-гіті, яку Господь Крішна сказав п’ять тисяч років тому… До речі, з ведичного знання ми дізнаємося, що у нашому всесвіті є безліч різних планет, і всі вони населені, незалежно від того, що про це говорять вчені. Деякі з них – це найвищі райські планети, де матеріальне життя дуже приємне. Деякі – це пекельні планети, де життя сповнене нещасть, страждань. А деякі посередині: жити там не дуже добре та не дуже погано. Земля це середня, проміжна планета. Але суть у тому, що в Бхагавад-гіті Господь каже: «Від найвищої планети і до найнижчої – усі місця страждання, де тривають народження і смерть». Це все те саме.
І ви ніколи не знайдете, щоб той, хто бачить істину, говорив вам: «Залишайтесь у цьому світі». Жоден справжній посланець істини не говорив цього. Послання завжди таке: «Повертайтеся до духовного світу. Це ваш справжній дім. Це те, звідки ми прийшли і те, куди нам треба повернутися».