Духовні вчителі принесли нам цю істину, що якщо ми будемо намагатися приносити задоволення Верховному Господу своїми діями, своїм життям, то Він буде задоволений. Сьогодні вдень ми говорили про ту істину, що ми – духовна душа, ми не наші матеріальні тіла. Душа за своєю природою має певні якості. Мається на увазі, що ці якості присутні завжди там, де перебуває душа. Матеріальний приклад – це вода. У води є вбудована якість вологості. Де ви знайдете воду, там ви одночасно зустрінете вологість. Іншими словами – ви не можете відокремити воду від вологості. І таким самим чином у душі є багато вроджених якостей. І одна з якостей – це бажання задоволення. Колись помічали це? Ви колись помічали, що всі шукають задоволення? І не тільки душі, які перебувають у людських тілах.
Зараз ми перебуваємо в людському тілі, і ми спираємося на наш людський досвід. І ми знаємо, що: “Так, я хочу задоволення”. Але хіба інші душі в інших тілах не шукають того ж самого? Тому що така природа душі. Собака також шукає задоволення, так само як і кішка, птах, жучок, навіть рослини. Є щасливі рослини, а є нещасні рослини. Якщо у вас удома є квіти, можливо, ви це помітили: коли ви їх поливаєте і дбаєте про них добре – вони щасливі, і ви можете це бачити. А коли ви про них не дбаєте – вони нещасливі, сумна рослина, їм потрібно йти до психолога для рослин: “У мене проблема. Мій господар про мене не піклується” (сміх).
Але це правда: всі душі шукають задоволення, тому що це наш природний, вічний стан, природний стан. Наш природний стан – це задоволення, це – природньо. У матеріальному світі ми намагаємося знайти задоволення: ми робимо те, що ми робимо, тому що ми думаємо, що це зробить нас щасливими. Або ми уникаємо робити що-небудь, бо ми розуміємо, що це не зробить мене щасливим, це заподіє мені біль. Тож життя – це постійне зважування. Коли ми намагаємося жонглювати, коли ми намагаємося уникнути болю і знайти задоволення. Це те, що ми постійно робимо, щоб ми могли максимально збільшити задоволення і максимально зменшити біль.
Як у індивідуумів, у нас усіх різні схеми як робити це, у нас різне уявлення про те, де має бути задоволення. Одна людина думає: “Ось це зробить мене щасливим”. Інша людина думає: “Ось те зробить мене щасливим”. Тож є різноманітність у виконанні, втіленні цього, але завдання одне й те саме: задоволення – це мета. І дивно, але матеріальний світ влаштований певним чином. Він влаштований таким чином, щоб ми, духовні душі, ніколи не змогли знайти тут задоволення з матеріального джерела. Ми не можемо це зробити – це те, як тут влаштовано, як це зроблено. Розумієте?
Але знову ж таки, повертаючись до цієї істинної основи розуміння, коли ми думаємо, що ми тіло, що, по суті, всі й роблять… Але ми відчуваємо це внутрішнє бажання, насправді це більше, ніж бажання, насправді це потреба. Це не так, щоб: “Ну… гаразд…” “Задоволення? Ну… гаразд”. Ні, мені це потрібно. У нас є ця внутрішня вічна потреба в задоволенні, яку ми намагаємося знайти. Але ми ототожнюємо себе з тілом, тому наш висновок: “Якщо я зроблю своє тіло щасливим, я буду щасливий”. Я маю на увазі це те, що ми думаємо, це те, що ми відчуваємо. З народження і до смерті це те, чим ми займаємося. Робимо наше тіло щасливим через нашу матеріальну діяльність, контакти, відчуття. Це не тільки на фізичному рівні, але також на ментальному рівні. Насправді більша частина задоволення і болю в житті укладені саме на тонкому рівні, ментальному рівні. Тому ми думаємо про задоволення. Ми думаємо, як це буде добре, адже в нас є трохи цього, і ми думаємо потім про те, як добре це було. Більшість задоволень знаходяться на рівні розуму.
Сам по собі досвід, зазвичай навіть і не такий гарний, він закінчується дуже швидко, але ми думаємо про нього до і після. І те ж саме з болем. Можливо, фізично в нас усе гаразд: у нас гарна матеріальна ситуація, ми не страждаємо, принаймні не надто багато. Але ментально ми зазнаємо тортур: ми в занепокоєнні, ми хвилюємося тощо. Розум – це насправді величезна область цього болю і задоволення. І це гра, яку ми, по суті справи, змушені прийняти, але ми не повинні в неї грати. І ніхто не вчив нас того, як грати в цю гру правильно. Нас вчили тому, як грати, багато людей: батьки, вчителі, друзі, рекламодавці та суспільство загалом. Але вони не вчили нас, як грати правильно, щоб ми насправді змогли знайти справжнє задоволення і, по суті справи, піднялися над бурею. І одна з основних причин, чому вони нас цього не вчили, тому що вони самі цього не знають. Розумієте, я не можу вас навчити чогось, чого я не знаю. Ось чому ніхто не вчиться істини.